ЗНАТИ, ЩОБ ЖИТИ

Вперше Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД. А, 16 травня, було визначено Днем пам’яті людей, що померли від СНІДу. ВІЛ-інфекція – захворювання, що викликане вірусом імунодефіциту людини, який знижує захисну функцію імунної системи, внаслідок чого організм утрачає можливість протистояти різним захворюванням. ВІЛ уражає лімфоцити як «інкубатор». Терміном СНІД позначили кінцеву стадію ВІЛ-інфекції, яка характеризується ураженням імунної системи людини, на тлі якої розвиваються супутні захворювання легень, органів шлунково-кишкового тракту, головного мозку. ВІЛ передається під час незахищених сексуальних зв'язках; при використанні інфікованих голок, шприців, гострих інструментів; від матері до дитини під час вагітності, народження, грудного вигодовування. Усіма іншими шляхами, в тому числі, через укуси кровосисних комах, повітряно-крапельним шляхом, рукопотискання, дружні обійми, користування шкільним приладдям, комп’ютером, посудом, він не передається. Чи можна уберегти себе від цього вірусу? У світі поки що не винайдені ліки і вакцини, що могли б вилікувати від інфекції чи попередити зараження. Результат хвороби смертельний. ВІЛ швидко гине під дією простих дезинфікуючих речовин – спирту, марганцівки, а також високої температури (кип’ятіння миттєво вбиває вірус). Але якщо вірус потрапить в організм, знешкодити його там неможливо. Є 2 тести, які виявляють наявність в крові характерних для ВІЛу антитіл, що організм виробляє для захисту від інфекції. Ці тести, проте, тільки засвідчують наявність ВІЛу, але не вказують на ушкодження імунної системи. Тести мають назви: «ELISA» та «Західний Блот». Останній тест більш надійний, але й більш дорогий. Пам’ятайте: єдина людина, котра може вберегти вас від СНІДу – це ви самі! Тільки безпечна поведінка і відповідальне ставлення до свого здоров’я захистять від зараження вірусом! Щодня в Україні вірусом імунодефіциту людини інфікуються 58 осіб. На даний момент в Україні - близько 360 тис. ВІЛ-позитивних людей. Та їх суспільство не є небезпечним для нас, а наше їм необхідне. Адже кожна людина має право на життя.

Твоя рука надії, мов той круг,

Підтримує мене на хвилях долі,

Що сипле, наче в рану дрібку солі,

В мої сліди майбутні. Ти мій друг!

Кричить душа і мліє серця стук;

Як в інії – буття-гілки в полоні;

Від болю вже потріскалися скроні.

В тобі лише, мій друже, щирий звук.

Життя вже ледь жевріє від недуг.

СНІД умертвляє всі живі надії,

На вітер спопеливши усі мрії.

В своїй руці тримаєш ти мій дух.

Пам’ятайте, що ВІЛ або СНІД не привід для дискримінації. Такі люди також мають емоції й почуття. Вони відчувають себе ізольованими, не отримуючи підтримку, у якій є потреба. Саме толерантне ставлення кожного з нас може змінити думку суспільства про цю проблему. Кожен повинен розпочати з себе.

Як довго живуть тварини?

Як довго живуть тварини? Довгоживучі види зустрічаються на різних ступенях еволюційного розвитку З багатоклітинних тварин губки живуть до 10— 15 років, представники різних груп черв’яків від 1-3 до декількох десятків років, павуки 4—5 роки, а іноді до 20 років (це самки тарантулів), ракоподібні — від декількох тижнів (дафнія) до 50 років Комахи живуть недовго, але деякі види можуть досягати віку до 40—60 років. Тривалість життя молюсків — до 100 років, проте багато видів молюсків живуть по декілька місяців або навіть тижнів. З хребетних: осетрові живуть до 50—100 років, гігантська саламандра — понад 50 років, тритони — до 25—30 років, жаби — до 12—13 років, крокодили і черепахи доживають до 50—150 років. З птахів: ворони, білий пелікан, папуги живуть до 50—70 років, а чайки, журавлі, африканський страус — до 30—40 років. Деякі ссавці — до 70-110 років. Дрібні гризуни (миші, щури) живуть до 3— 4 років, хижаки (кішка, леопард, лев, собака, вовк) — до 25—30 років, парнокопитні (свиня, вівця, корова, олень, лось) — до 15—30 років, непарнокопитні (зебра, кінь, слон) — до 30—70 років, мавпи (орангутанги, шимпанзе) — до 25—45 років. Рекордсменом по довгожительству серед ссавців є гренландський кит, тривалість життя якого може досягати 150 років.

Значення фотосинтезу для існування життя на Землі

Значення фотосинтезу в природі довгий час оцінювалося не зовсім точно. На початковому етапі вивчення багато вчених вважали, що рослини виділяють стільки ж кисню, скільки поглинають. Насправді ретельні дослідження показали, що робота, здійснювана рослинами, носить грандіозний розмах. При своїх відносно невеликих розмірах зелені насадження виконують ряд корисних функцій, які спрямовані на підтримку життя на Землі. Найголовніше значення фотосинтезу – це забезпечення енергією всіх живих істот на планеті, включаючи людину. У процесі фотосинтезу в зелених частинах рослин під впливом сонячних променів починає утворюватися кисень і величезна кількість енергії. Дана енергія використовується рослинами для власних потреб тільки частково, а невитрачений потенціал накопичується. Потім рослини йдуть на корм травоїдним тваринам, які отримують за рахунок цього необхідні поживні речовини, без яких їх розвиток буде неможливим. Потім травоїдні тварини стають їжею для хижаків, їм також необхідна енергія, без якої життя просто зупиниться. Всі живі організми залежать в тій чи іншій мірі один від одного. Варто зникнути кільком видам тварин або рослин – і рівновага в природі сильно порушиться. Щоб пристосуватися до нових умов життя, інші живі організми будуть змушені шукати альтернативні джерела живлення. Правда, бувають випадки, коли зникнення одних видів призводить до вимирання інших. Значення фотосинтезу криється не тільки у виробництві енергії, але і в захисті озонового шару від руйнування. Учені довго намагалися з’ясувати, як зародилося життя на нашій планеті – і створили досить правдоподібну теорію. Виявилося, що різноманітність живих організмів стало можливим тільки завдяки наявності захисної атмосфери, яка сформувалася за рахунок інтенсивної роботи величезної кількості рослин. Звичайно, при розмірах сучасних лісів і окремих рослин не віриться в таке диво, але древні рослини мали гігантські розміри. Старі гіганти рослинного світу загинули, але навіть після загибелі вони приносять користь всьому людству. Енергія, яка в них накопичилася, тепер надходить в наші будинки у вигляді вугілля. Сьогодні роль даного виду палива значно знизилася, але довгий час людство рятувалося від холодів саме з його Також не варто забувати про те, що стародавні рослини передали свою естафету сучасним деревам і квітам, які підтримують збереження атмосфери. Чим більше зелених насаджень на нашій планеті, тим чистіше повітря, яким ми дихаємо. Знищення тропічних лісів і збільшення шкідливих викидів в атмосферу призвело до того, що в озоновому шарі з’явилися дірки. Якщо людство не усвідомлює справжню роль фотосинтезу, воно приведе себе до самознищення. Просто без кисню і захисту ми не виживемо, а кількість тропічних лісів продовжує стрімко зменшуватися. Якщо люди дійсно хочуть зберегти життя на своїй планеті, вони повинні повністю зрозуміти значення фотосинтезу. Коли кожна окрема людина визнає важливість рослин, коли ми перестанемо бездумно вирубувати ліси, тоді життя на Землі стане кращим і чистішим. В іншому випадку людям доведеться навчитися витримувати пекучі промені сонця, дихати смогом, шкідливими викидами і отримувати енергію з альтернативних джерел. Тільки від нас залежить те, яким буде наше майбутнє – і хочеться вірити, що люди зроблять правильний вибір.

З історії відкриття структури молекули ДНК

25 квітня вважається днем народження молекулярної біології, оскільки в цей день у 1953 році в журналі Nature була опублікована стаття Джеймса Вотсона і Френсіса Кріка з описом створеної ними моделі просторової структури молекули ДНК.Ця модель, зокрема, дозволила пояснити, як відбувається передача генетичної інформації від клітини до клітини і серед живих організмів у низці поколінь. До п'ятдесятих років було відомо, що ДНК - велика молекула, яка складається з тисяч з'єднаних між собою в лінію маленьких молекул чотирьох різних видів - нуклеотидів. Також вчені знали, що саме ДНК відповідає за зберігання та передачу у спадок генетичної інформації, схожої на текст, написаний алфавітом з чотирьох літер. Невідомими залишалися просторова структура цієї молекули і механізми, за якими ДНК передається спадково від клітини до клітини і від організму до організму. Відкриття двоспіральної структури сталося після того, як Моріс Вілкінс таємно показав Вотсону і Кріку рентгенівський знімок молекули ДНК, зроблений його співробітницею Розалінд Франклін. На цьому знімку вони чітко побачили ознаки спіралі і вирушили в лабораторію, щоб перевірити все на об'ємній моделі. У лабораторії з'ясувалося, що майстерня не поставить необхідні для стереомоделі металеві пластини, і Вотсон вирізав з картону чотири види макетів нуклеотидів - гуаніну (G), цитозину (C), тиміну (T) і аденіну (A) - і став розкладати їх на столі. І тут він виявив, що аденін з'єднується з тиміном, а гуанін - з цитозином за принципом "ключ-замок". Саме таким чином з'єднуються між собою дві нитки спіралі ДНК, тобто навпроти тиміну з однієї нитки завжди перебуватиме аденін з іншої. Пізніше запропонована Ватсоном і Кріком модель будови ДНК була доведена, а їхня робота відзначена Нобелівською премією з фізіології та медицини 1962 р. Серед лауреатів не було Розалінди Франклін, яка померла до того часу від раку, оскільки премія не присуджується посмертно.

Вода – життя, а чиста вода - основа здоров’я

На Землі не існує жодного живого організму, в якому немає води, навіть найпростішого! Відомо, що рослини на 80-99% складаються з води, тварини – на 60- 75 % , а місячний ембріон людини аж на 97 %. Коли народжується дитина, то вода – це 75-80 % від її загальної маси. У дорослої людини процентне співвідношення води від її загальної маси тіла – близько 65 %, а в людей похилого віку – 55-60 %. Отож, можна зробити висновок, що старість – це не що інше, як сухість організму. Печінка дорослої людини щодня прокачує через себе близько двісті літрів рідини. Протягом життя людина в середньому випиває і, відповідно, виділяє приблизно 75 т води. У рідкому середовищі відбуваються процеси травлення і засвоєння організмом поживних речовин. Завдяки воді з організму виводяться шкідливі продукти обміну – сеча, піт. Як стверджують спеціалісти, без їжі людина може прожити два місяці, а без води не проживе і п’яти днів. При втраті 2 % води людина відчуває спрагу, при втраті 6-8 % може втратитись свідомість, а при 10 % - з’являються галюцінації, людина не може нічого ковтати. Втрата 10-20 % води для людини  - небезпечна для життя. Таким чином, ми бачимо, що вода – це найважливіша на нашій планеті рідина. У воді зароджується життя. Без неї неможливе існування рослин і тварин. Життя є лише там, де є вода і, навпаки, де знаходиться вода, там є життя.  За словами академіка В.І. Вернадського:  «Вода без життя в біосфері невідома». Тому не можна оминути тему значення води для здоров’я. Передусім відмітимо, що вода це те, що ми п’ємо. За висновкам Всесвітньої організації охорони здоров’я більше 80 % відомих сьогодні хвороб пов’язано з незадовільною якістю питної води. У той же час вода, яку ми п’ємо, може стати найкращими і найефективнішими ліками. Водні процедури, баня, лікування на морі, фонтан в саду – це наше здоров’я. Скажи мені, скільки ти п’єш, і я скажу, що в тебе болить, — так можна перефразувати відоме прислів’я. Ізраїльські лікарі запевняють, що багато хвороб мають лише одну причину — хронічну нестачу рідини. І це правда. Вода очищає наше тіло зсередини  так само, як водяний струмінь змиває бруд зовні. Разом з водою з організму виводяться шкідливі речовини і токсини. Основна частина цього процесу відбувається в нирках, де утворюється сеча. Коли води недостатньо, кількість сечі зменшується, а концентрація токсинів у крові зростає. З’являються симптоми інтоксикації — головний біль, загальне нездужання, відчуття втоми. Нестача води шкодить і самим ниркам — у них накопичуються солі, які з часом перетворюються на ниркові камені. А група британських учених на чолі з Девідом Льюїсом нещодавно довела, що недостатня кількість вжитої рідини може бути причиною хронічного нежитю і частих застуд, бо суха слизова оболонка носа і горла не може протистояти мікробам і вірусам. Щоб боротися з непроханими гостями, слизова має бути вологою, а для цього потрібно багато пити. За даними Льюїса, люди, що випивають на день менше 3 склянок води, страждають від застуди і хронічного нежитю в п’ять разів частіше, ніж ті, хто випиває 8 склянок. Нестача рідини призводить також до стійких запорів. Людину, яка «не дружить» зі склянкою води, можна легко впізнати по шкірі. Вона має нездоровий колір, на ній чіткіше виступають зморшки. Не випадково знамениті манекенниці і голівудські актриси починають розповідь про свою дієту із згадки про воду — без двох літрів мінералки зірки не уявляють свого дня.

Харчові добавки: плюси і мінуси

Виробництво більшості сучасної їжі без харчових добавок неможливе. Приміром, харчова добавка бензоат натрію (Е211), яка при надмірному споживанні може призвести до порушень у системі травлення, широко використовується при виробництві газованих напоїв, соусів, кетчупів, і в кондитерському виробництві. Невже хтось і досі вірить, що торт в якому є натуральні яйця і молочні жири зможе пролежати в магазині добу-дві? Такий продукт зіпсується за декілька годин та стане небезпечним для здоров'я. Згадаймо випадки масових отруєнь на курортах при споживанні кустарно виготовлених тортів, які, природно, випікаються без застосування консервантів. І тут нас та виробника виручають харчові добавки. Наступний приклад. Відмова від харчових добавок, знищить цілу галузь з виробництва соків, нектарів та сокових напоїв. Ми вже звикли до того, що серед “соків у пакетах” дуже мало, власне, справжніх соків. Та чинні у нашій країні стандарти передбачають можливість виготовлення сумішей із заниженою фруктовою частиною (нектарів та соковмісних напоїв), але за умови належного Але при виробництві напоїв та нектарів виробникові доводиться компенсувати “смакову порожнечу”, що з'являється у продуктах з низьким вмістом фруктової частини, із допомогою тих таки харчових добавок, зокрема, лимонної кислоти (Е330), цукру та ароматизаторів. У деяких випадках лимонну кислоту, звісно, можна замінити натуральним лимонним соком. Але це, по-перше, призведе до суттєвого подорожчання собівартості продукту; по-друге, зумовить кореляцію смакових особливостей продукту, оскільки лимонний сік, на відміну від лимонної кислоти, має специфічний Цілковита відмова від використання харчових добавок також призвела б до зникнення з полиць магазинів таких популярних продуктів, як ікра рибна, оскільки її виробництво неможливе без використання суміші консервантів (зазвичай, використовується комбінація бензоату натрію (Е211) та сорбату калію (Е202)), а також більшості вин, оскільки при виробництві вина традиційно використовують харчову добавку діоксид сірки (Е220), яка запобігає псуванню продукту. У зазначених вище випадках навмисно наведені як приклад, в основному, саме консерванти, оскільки вони справді можуть бути небезпечними для здоров'я у разі їх надмірного споживання, але відмовитись від їх використання у харчовій промисловості, принаймні, при виробництві деяких продуктів, дуже складно. Але серед численної групи харчових добавок є й абсолютно безпечні, використання яких не повинно викликати перестороги в споживачів. Приміром, харчовий барвник куркумін (Е 100) виготовляється з тропічної рослини Сurcuma longa L., і не лише не шкідливий для здоров'я, але й має лікувальний ефект, очищаючи кровоносні судини та покращуючи травлення. Куркумін також бере участь у метаболізмі жирів та має здатність виводити з організму токсини. Барвник куркумін використовують у виробництві морозива, соусів, напоїв, хлібо-булочних виробів тощо. Також корисні властивості має харчовий барвник хлорофіл (Е 140), який пригнічує злоякісні клітини, виводить з організму токсини та канцерогени. Використовують барвник хлорофіл зазвичай при виробництві соусів, морозива, йогуртів та молочних десертів. Серед низки безпечних барвників також можна відзначити кармін (Е 120), речовину червоного кольору, яку зазвичай використовують при виробництві морозива та йогуртів і каротин (Е 160), жовтий пігмент, що використовується при виробництві безалкогольних напоїв, морозива, майонезів тощо. До переліку небезпечних харчових добавок передусім варто було б додати шість синтетичних барвників: • тартразін (Е 102); • хіноліновий жовтий (Е 104); • захід сонця жовтий (Е 110); • азорубін (кармуазін) (Е 122); • Понсо 4Р (Е 124); • червоний чарівний АС (Е 129) Підстава для негативного ставлення до зазначених добавок — їх шкідливий вплив на дитячий організм, доведений шляхом ґрунтовних медичних досліджень, проведених на території Великої Британії. На сьогодні на території Євросоюзу діє норма, згідно з якою продукти харчування, що містять барвники, небезпечні для дітей, повинні містити спеціальний попереджувальний напис. На жаль, в Україні дотепер у жодний спосіб не обмежено використання небезпечних барвників, зокрема, і у продуктах, які часто потрапляють до дитячих рук. Споживачі ж у переважній більшості не здогадуються про небезпеку таких продуктів, і не лише тому, що не знають про цю проблему, а і через те, що просто не звертають увагу на етикетку, на якій зазначено склад харчового продукту. Втім, небезпечні барвники, як було сказано вище, найчастіше потрапляють у продукти харчування, розраховані на дітей, бо, власне, ці продукти і створюються барвистими для того, аби привертати дитячу увагу. Аналізуючи сучасний стан у сфері використання харчових добавок, можна зробити висновок, що цілковито убезпечити себе від шкідливого впливу небезпечних продуктів неможливо. Але споживачеві цілком під силу зменшити ризики, пов'язані із вживанням шкідливих добавок. Для цього варто запам'ятати • не можна купувати продукти харчування у місцях несанкціонованої торгівлі, а також продукти кустарного виробництва; • при придбанні продуктів харчування завжди слід уважно вивчати склад товару. Пам'ятаймо, що виробники не завжди належним чином маркують продукти, часто соромлячись додавати до назв харчових добавок їхні “Е” коди, що є прямим порушенням чинних у країні стандартів; • при купівлі продуктів варто уникати тих із них, що містять яскраві барвники. Насамперед це стосується солодких напоїв, а також дешевих кондитерських виробів. Пам'ятаймо також, що деякі синтетичні барвники особливо небезпечні для дітей; • не варто зловживати продуктами, що містять консерванти, але краще взагалі відмовитись від них, замінивши на аналогічні, що не містять консервантів; • слід уникати вживання продуктів, що містять замінники цукру, наприклад, ацесульфам калію (Е 950), аспартам (Е 951), цикламат натрію (Е 952), сахарин (Е 954). Зазвичай ці добавки містяться у дешевих солодких напоях та у жувальних гумках. Більшість замінників цукру є шкідливими для здоров'я, особливо дитячого. Втім, при виборі продуктів харчування все ж таки слід віддавати перевагу продуктам, виготовленим власноруч. Це дозволить звести до мінімуму використання харчових добавок, а, отже, зменшить ризики, пов'язані з їх споживанням. Не потрібно також забувати про те, що лише повноцінне, збалансоване та здорове харчування є справжньою запорукою здоров'я та

Різноманітність біологічних наук

Біологія — обов'язковий предмет шкільної освіти. У світі щорічно виходять мільйони наукових та науково-популярних публікацій, які так чи інакше стосуються біологічних проблем. Сучасна біологія досліджує такі фундаментальні питання, як: клітинну будову організмів; еволюційне походження видів живого на Землі; генну теорію успадкування ознак; стійкість організмів до зовнішніх факторів середовища; забезпеченість організмів енергією — життєвою силою, що підтримує процеси, які відбуваються в організмі. Із самого початку свого становлення біологія являла собою систему наук. Це пов'язано з тим, що об'єктами біологічних досліджень були як різні види живих істот, так і різні сторони життєдіяльності організмів, якими займалися зовсім різні Спочатку біологічні науки групувалися за типами досліджуваних організмів: ботаніка — наука про рослини, зоологія — про тварин, мікробіологія — про мікроорганізми. Потім сформувалися науки, об'єктами досліджень яких стали біологічні процеси. У результаті з'являються модельні об'єкти — тварини, рослини або бактерії, — з якими працюють майже всі: плодова мушка — дрозофіла у генетиків, жаба і собака — у фізіологів, кишкова паличка — у мікробіологів. Людство вдячне тваринам. Проявом такої вдячності стали пам'ятники, споруджені у багатьох країнах світу. Найбільше їх встановлено собаці, є кілька жабі й навіть один — дрозофілі. Найпершою серед біологічних наук, що мала на меті не вивчення конкретного об'єкта, а розв'язок проблеми, мабуть, була систематика — наука про класифікацію живих організмів; будову тіла й органів рослин та тварин вивчають морфологія й анатомія; будову й особливості життя клітин — цитологія; функції окремих органів і процеси, що в них відбуваються, — фізіологія; поведінку тварин — етологія; взаємозв'язок різних організмів один з одним і середовищем їхнього існування — екологія; закономірності спадковості та мінливості вивчає генетика; розвиток організму в онтогенезі є предметом біології розвитку; зародження й історичний розвиток живої природи перебуває в полі зору еволюційної біології. Більшість біологічних наук складаються з дисциплін — наукових напрямів з вузькою спеціалізацією. Наприклад, за об'єктом досліджень у зоології виділяють теріологію — науку про ссавців, орнітологію — про птахів, іхтіологію — про риб, ентомологію — про комах, протистологію — про найпростіших тощо. У такій сучасній науці, як генетика нараховують десятки напрямів, серед яких найбільш відомі молекулярна генетика, цитогенетика, біохімічна генетика, імуногенетика, генетика розвитку, популяційна генетика, медична генетика. Утворення нових наукових напрямів триває й нині. Нещодавно на стику генетики й молекулярної біології сформувалася така дисципліна, як геноміка — порівняння будови генетичних апаратів різних організмів. Біоінформатика, або обчислювальна біологія, — теж одна з наймолодших біологічних наук, яка використовує комп'ютери для розв'язку певних біологічних завдань. Без неї неможливо обробити інформаційні масиви даних, що накопичуються в сучасній Як уже зазначалося, біологія як наука сформувалася тільки завдяки експериментам, у яких використовували методи точних наук: фізики, хімії й математики. Без оптичних приладів і електронних мікроскопів неможливий був би прогрес ні у вивченні мікроорганізмів і клітин, ні у вивченні дрібних клітинних структур. Без хімічних досліджень не можна було б вивчити фізіологічні процеси, що відбуваються в організмах тварин, і з'ясувати, яким чином живляться рослини. Без математичних методів, що забезпечують кількісний аналіз отриманих результатів, просто не виникла б генетика й не було б зрозуміло, чому діти так схожі на своїх батьків. Адже генетика як наука сформувалася саме завдяки застосуванню статистичних методів. На межі з точними і природничими науками виник цілий ряд біологічних дисциплін. І це не тільки біохімія, яка вивчає хімічні основи живого, але й біофізика, що досліджує фізичні процеси у живих системах різних рівнів, біометрія, яка використовує математичний апарат для статистичного аналізу біологічних даних і опису біологічних процесів, біоніка — наука, що знаходиться на межі біології та техніки і вирішує певні інженерні завдання на базі вивчення біологічних процесів. Інтегрується біологія не тільки з точними науками, але й навіть із суспільними. Нещодавно з'явилися науки соціобіологія, що займається проблемою співвідношення біологічного й соціального в угрупованнях живих організмів, та зоопсихологія, яка доводить, що у тварин також є психіка. Практичні потреби людини формують такі наукові напрями, як агроекологія, біотехнологія, космічна біологія, біомедицина, а моральні чинники зумовили виникнення біоетики — органічного поєднання сучасних досягнень біологічних наук та медицини з духовністю. У сучасному суспільстві біоетика стала ознакою цивілізованості. В Україні останнім часом розпочато роботу в цьому напрямі. Діють Комітети з біоетики при Президіях НАН України та Національної академії медичних наук, розроблено проект Закону про біоетику та біоетичну експертизу, налагоджено зв'язки з громадськістю, контакти з міжнародними організаціями, що опікуються цією справою, а також з комітетами окремих країн. Сучасна біологія — це одна з найпотужніших наук сьогодення, що являє собою систему знань і включає сотні дисциплін та напрямів досліджень. Нині розвиток біологічних досліджень є пріоритетом не тільки науки, але й ознакою цивілізованого суспільства.

Історія біології: події і дати

Біологія оформилася як самостійна наукова дисципліна лише протягом XIX століття. Це зв'язано з проблемами у встановленні фундаментальної відмінності між живими і неживими природними тілами. Історії відомі імена багатьох видатних учених, які зробили внесок у розвиток біології. Назвемо лише деяких з Гіппократ (460 - бл. 370 до н. е.) дав першим опис будови людини і тварин, вказав на роль середовища і спадковості у виникненні хвороб. Його вважають засновником медицини. Аристотель (384-322 до н. е.) ділив навколишній світ на 4 царства: неживий світ землі, води і повітря; світ рослин; світ тварин і світ людини. Він описав багатьох тварин, поклав початок систематиці. У написаних ним 4-х біологічних трактатах містилися практично всі відомі на той час відомості про тварин. Заслуги Аристотеля настільки великі, що його вважають основоположником зоології. Теофраст (372-287 до н. е.) вивчав рослини. Їм описано понад 500 видів рослин. Він пояснив будову і розмноження багатьох рослин, його вважають засновником ботаніки. Клавдій Гален (129-200) у своїх наукових дослідженнях широко використовував розтин ссавців. Він першим зробив порівняльно-анатомічний опис людини і мавпи. Вивчав центральну і периферичну нервову систему. Історики вважають його останнім великим біологом древніх часів. В середні століття пануючою ідеологією була релігія. Подібно до інших наук, біологія в цей період ще не виділилася в самостійну область і існувала в загальному руслі релігійно-філософських поглядів. І хоча накопичення знань про живі організми тривали, про біологію як науку в той період можна говорити лише Епоха Відродження є перехідною від культури середніх століть до культури нового часу. Корінні соціально-економічні перетворення того часу супроводжувалися новими відкриттями в науці. Найвідоміший учений цієї епохи Леонардо да Вінчі (1452 - 1519) вніс певний внесок і в розвиток біології. Він вивчав політ птахів, описав багато рослин, способи сполучення кісток у суглобах, діяльність серця та зорову функцію ока, схожість кісток людини і тварин. У другій половині XV ст. природно-наукові знання починають швидко розвиватися. Цьому сприяли географічні відкриття, що дозволили істотно розширити відомості про тварин і рослини. Швидке накопичення наукових знань про живі організми призвело до поділу біології на окремі науки. В XVI-XVII ст. стали стрімко розвиватися ботаніка і зоологія. Винахід мікроскопа (початок XVII ст.) дозволив вивчати мікроскопічну будову рослин і тварин. Були відкриті невидимі для неозброєного ока мікроскопічно малі живі організми - бактерії та найпростіші. Великий внесок у розвиток біології вніс Карл Лінней (1707-1778), що запропонував систему класифікації тварин і рослин. Карл Бер (1792-1876) у своїх роботах сформулював основні положення теорії гомологічних органів і закону зародкової схожості, що заклали наукові основи ембріології. У 1808 р. в роботі «Філософія зоології» Жан Батіст Ламарк (1744-1829) порушив питання про причини і механізми еволюційних перетворень і виклав першу по часу теорію еволюції. Велику роль у розвитку біології зіграла клітинна теорія, яка науково довела єдність живого світу і стала однією з передумов виникнення теорії еволюції. На основі численних спостережень Чарльз Дарвін (1809-1882) опублікував в 1859 р. свою основну працю «Про походження видів шляхом природного добору», в якому сформулював основні положення теорії еволюції, запропонував механізми еволюції та шляхи еволюційних перетворень організмів. Авторами клітинної теорії вважають зоолога Теодора Шванна (1818-1882) і ботаніка Маттіаса Якоба Шлейдена (1804-1881). У XIX ст., завдяки роботам Луї Пастера (1822-1895), Роберта Коха (1843- 1910), Іллі Мечникова (1845-1916) в якості самостійна науки сформувалася мікробіологія. До кінця XIX ст. як окремі науки виділилися паразитологія та В середині XIX ст. були закладені підвалини науки про закономірності спадковості й мінливості організмів - генетики. Датою її народження вважають 1900 рік, коли три вчені отримали однакові результати, проводивши досліди з гібридизації рослин. Нині генетика стрімко розвивається і посідає одне з чільних місць у біології. В 40-50-ті роки XX ст. в біології стали широко використовуватися ідеї та методи фізики, хімії, математики, кібернетики та інших наук, а в якості об'єктів дослідження - мікроорганізми. В результаті виникли і стали бурхливо розвиватися як самостійна науки біофізика, біохімія, молекулярна біологія, радіаційна біологія,

Цікавинки про близнюків

Вчені стверджують, що кожна дев’яноста вагітність — двійнятами. При цьому найчастіше близнюки народжуються у чорношкірих, і зовсім рідко — у представників азіатської раси. Вірогідність народження двійнят (особливо однояйцевих) збільшується з віком матері — максимальною вона стає до 40 років, потім падає. Така особливість організму, можливо, пов’язана з підвищенням рівня гормону гонадотропіну. Багато жінок, яких лікували від безпліддя гонадотропними гормонами, згодом народили двійнят. А ось те, що близнюки народжуються через покоління — міф. Генетична схильність до народження близнюків дійсно існує, але вона може не виявлятися через покоління. Близнюки бувають монозиготними і дизиготними. Дизиготні — якщо були запліднені відразу дві яйцеклітини (зиготи), монозиготні — якщо була запліднена одна яйцеклітина, але потім вона розділилася на дві. Монозиготні близнюки завжди однієї статі, у них повністю співпадає генетичний набір, тоді як у дизиготних близнюків він співпадає тільки на 50%. Уперше близнюки як об’єкт експериментів зацікавили науку в XIX столітті: у 1876 році англійський вчений Ф. Гальтон опублікував наукову працю «Історія близнюків як критерій відносної дії природи і виховання». З тих пір було поставлено сотні експериментів за допомогою «близнюкового методу» — він і нині є основним способом відбору інформації про роль спадковості і дії середовища на людину. Найнадійніший варіант — дослідження розлучених монозиготних близнюків: генетичний набір у них однаковий, а умови виховання відрізняються. Така пара із США була описана в 1922 році: дівчинки Джесі і Дратуй були в двотижневому віці віддані на виховання в різні сім’ї і перший раз зустрілися, коли їм було по вісімнадцять років. Вони жили в різних за достатком сім’ях, здобули різну освіту. Проте у них виявився приблизно однаковий рівень інтелекту, обидві були однаково енергійні, багато читали і любили схожі книги, обидві перехворіли туберкульозом. Зустрівшись, вони стали близькими подругами і стверджували, що майже не відрізняються одна від одної.