Батьківський катехизис (закони добре організованого виховання дитини)
Пам’ятайте, що навчання – один з найвибагливіших видів праці, а розумові сили і можливості дітей неоднакові. Не треба вимагати від дитини неможливого. Під час навчання важливо визначити, на що здатна дитина даної миті та як розвинути її розумові здібності. Навчання не сприяє розвиткові дитини, якщо супроводжується механічним повторенням, зубрінням, а не вимагає напруження розумових сил, пізнавальної активності, думки та дії. Найпростіший метод виховання, який не потребує ані часу, ані розуму, - покарати дитину, а відтак озлобити чи навіть зламати її. Уникайте надмірного опікування, викриків, примусу й наказових інтонацій. Все це зумовлює протидію з боку дитини, спричиняє психічні травми, вбиває в ній бажання й цікавість до навчання. Розвивайте інтелектуальні прагнення, ініціативу та самостійність дитини. Пам’ятайте, що, згідно з науково обґрунтованими нормами, дитині на виконання домашніх завдань дається: до 1 год. (1 клас), до 1,5 год. (2 клас), до 2 год. (3-4 класи), до 2,5 год. (5-6 класи), 3 год. (7 клас), 4 год. (8 клас) і т.д. Привчайте дітей користуватись годинником і не дозволяйте їм просиджувати за домашніми завданнями понад норму встановленого терміну. Це тільки шкодить їхньому здоров’ю й погано позначається на розумовому розвитку. Не змушуйте дитину писати спершу в чернетці, а потім переписувати в зошит виконані завдання. Це призводить до перевтоми дитини і негативного ставлення до навчання. Не хвилюйтесь, якщо Ваша дитина одержить за виконану роботу не таку оцінку, якої б Вам хотілось. По-перше, оцінка має виховне значення, по-друге, це не остання робота й не остання оцінка. Дайте дитині можливість самостійно пізнати радість успіху в навчанні, визначити індивідуальну стежку розумової праці. Перевіряйте домашні завдання, виконанні дитиною. Але Вашими оцінками мають бути: «задоволений», «не задоволений», можна додати слово «дуже». І будьте певні: завтра дитина буде працювати старанніше, аби побачити Ваше задоволення. Здоров’я дитини – «крихка кришталева кулька», і тримають її три атланти: спадковість, спосіб життя і середовище. Організуйте правильний розпорядок життя дитини: харчування, навчання й відпочинок. Обов’язково помічайте навіть незначні успіхи дитини, спонукайте її до сумлінного навчання і гарної поведінки. Використовуйте для цього підбадьорюючі слова, поцілунки, різні види морального й матеріального заохочення. Батько і мати – найкращі вихователі, і тому вони мають впливи на поведінку своєї дитини навіть тоді, коли ї немає вдома. Пам’ятайте, що дитина – дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так само і в дітях відбивається моральна чистота батька й матері. Майбутнє належить тільки дітям. Робіть все, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей були прекрасними. Вступна кампанія - 2014 Шановні батьки. Незабаром Ваші діти стануть випускниками школи та абітурієнтами вищих навчальних закладів. Тому рекомендую вже тепер ознайомитится з Умовами прийому до вищих навчальних закладів в 2014 році href="http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1855-13 ">http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1855-13 Дитяча Internet-залежність Факт, що діти проводять в Інтернеті багато часу, засмучує більшість батьків. Спочатку дорослі вітали появу Мережі, вважаючи, що вона — безмежне джерело нових знань. Незабаром з’ясувалося, що підлітки не користуються Інтернетом для виконання домашніх завдань або пошуку корисної інформації. Замість цього вони спілкуються в чатах і грають в оn-line ігри. Підтримка розумної рівноваги між розвагами та іншими заняттями у дітей завжди було випробуванням для батьків. Інтернет зробив це ще більш важким завданням. Спілкування в Інтернеті та інтерактивні ігри настільки затягують дітей, що вони втрачають відчуття часу. Кілька порад батькам. Перш за все, варто знати, які симптоми прояву інтернет-залежності і чи є вони у дитини: чи впливає час, проведений в Мережі на навчання і сон, чи є у нього достатньо друзів в реальному світі, чи не заміняють йому оn-line ігри реальне життя . Не менш важливим чинником є кількість часу, проведеного в Мережі, — воно має бути дозовано. Згідно з нормами, визначеними Міністерством охорони здоров’я України, для дітей 1-го класу загальний час роботи за комп’ютером з рідкокристалічним монітором повинен обмежуватися 30-45 хвилинами на тиждень, 2-3 класів - двома годинами на тиждень, але не більше 1-ї години на добу, 4-6 класів - двома годинами на тиждень, але не більше 1-ї години на добу, 7-9 класів - 2,5 годинами на тиждень, але не більше 1-ї години на добу, учнів 10-11 класів – сімома годинами на тиждень, але не більше 1-ї години на добу. Якщо у дитини з’являються ознаки інтернет-залежності, не варто категорично відлучати його від улюбленої іграшки — Інтернету. Це не вирішить проблему. Варто регламентувати спілкування з Мережею, встановивши час, допустимий для проведення в Мережі. Комп’ютер повинен перебувати у вітальні або загальній кімнаті — ні в якому разі не в кімнаті дитини. Встановивши правила, батьки не повинні їх порушувати. Якщо дитина відчуває нездорову тягу до Інтернету, краще звернутися до психолога. Будь-яка залежність, в тому числі й інтернет-залежність, — це тільки один з видів прояву психологічних проблем, якими можуть бути низька самооцінка, дратівливість і депресія, що розвивається на основі цього. Запам’ятайте! Якщо дитина відчуває труднощі у спілкуванні, потрібно постаратися допомогти їй. Відвідування секцій, додаткові заняття після школи можуть частково вирішити проблему. Слід частіше запрошувати інших дітей додому і ходити в гості до друзів, у яких є діти такого ж віку. Захоплення оn-line іграми потрібно замінити реальними аналогами.Не варто забувати про спеціальні контролюючі програми, за допомогою яких можна відстежувати, чим дитина займається в Мережі, адже дані статистики є тривожними: - понад 28% опитаних дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у Мережі; - 17% без вагань повідомляють інформацію про себе і свою родину - адресу, професію, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі...Навіщо незнайомцям така інформація, діти, як правило, не замислюються; - 22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих; - 28% дітей, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю чи тютюну, хоча б один раз спробували їх купити, а 11% - спробували купувати наркотики; - близько 14% опитаних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в on-line іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги. Статева культура - основа сім'ї та усвідомлюваного батьківства «Довожу до сведения администрации школы, которой я доверил обучение своих дочерей, что я категорически против освещения любых тем, касающихся полового воспитания в любой форме как на обязательных уроках, так и на факультативах, классных часах и т.д. Также я категорически против привлечения моего ребенка к участию во внешкольных мероприятиях подобного характера. Я считаю половое воспитание неотъемлемой частью исключительно семейного воспитания и полагаю недопустимым осуществление его в общеобразовательном учебном заведении. Поскольку Закон гарантирует безусловное право родителей на участие в учебно-воспитательном процессе (Закон Украины «Об образовании» ст.50), а также закрепляет за родителями преимущественное право (перед всеми другими лицами и организациями) на воспитание своих детей, я оставляю за собой право, в случае нарушения данного требования со стороны администрации школы, обратиться в суд с исковым заявлением о защите конституционных прав человека в отношении меня и моих детей на основании вышеуказанных статей Законов» Ось такий лист був опублікований в журналі «Біологія» у квітні місяці 2010 року. Як Ви вважаєте, чи правий батько? Чи справді на статеве виховання підлітків слід накласти табу? А як же тоді з прийнятою Міністерством освіти і науки України програмою з біології у 9 класі? Спробую проаналізувати ситуацію… Тема актуальна, бо люди старшого покоління пропонують знову заборонити обговорення цієї проблеми в суспільстві. Однак проблеми сексу в таких випадках ідуть углиб свідомості та стають ще більш гострими. Молодь повинна мати певну моральну противагу, і ніхто не може краще розв’язати проблему вуличної брутальності, ніж сім’я і школа разом. Глибоке вивчення питання статевого виховання підлітків почалося лише у ХХ столітті. Але ця проблема була актуальною в усі часи. Стисло вона трактувалася як підготовка підлітків до зрілості. У давнину статеве виховання сприймалося як нормальне біологічне явище. Згодом на це питання навколо заборону християнство. Ось приклади того часу. В Англії в ХІХ століття, у Німеччині наприкінці ХІЇ – на початку ХХ століття вважалося непристойною будь-яка згадка про ноги, оскільки слово «нога» викликає сексуальні асоціації. У вітчизняній науці проблему сексології та підвищеного статевого потягу представлено роботами І.С.Кона. З’явилися роботи й інших дослідників. І звичайно, слід згадати З.Фрейда, який першим відкрив роль сексуальної поведінки в житті людини й роль гіперсексуальност підлітків. На початку 90-х років у суспільстві заговорили про статеве виховання підлітків і старшокласників у моральному аспекті. Це пов’язано, крім іншого, зі зменшенням віку статевого дозрівання (13-15 років), а отже, з багатьма соціальними факторами. Сучасні 16-17-річні за своєю статевою поведінкою відповідають 19-20-річним 60-х років. Сьогодні сексуальна зрілість настає на 2-3 роки раніше, а емоційне дозрівання вповільнюється. Щоб допомогти юнакам і дівчатам сформувати правильні сімейно-шлюбні відносини й сексуальні орієнтації, необхідна співпраця лікарів, батьків, учителів, психіатрів, тобто нас, дорослих. Уже в молодшому шкільному віці виникають перші симпатії дітей до представників протилежної статі. У підлітковому віці інтерес до статевих питань різко підвищується. Починається процес статевого дозрівання, який, безумовно, накладає відбиток на поведінку підлітка. Але відбувається не лише фізичне дозрівання, але й помітне дорослішання дитини як особистості. З’являються перші ознаки самоконтролю й саморегуляції поведінки. Статевий потяг у підлітків набуває цілком визначеної спрямованості, що проявляється в зміні їх поводження в присутності представників іншої статі. Наприклад, дівчата при цьому починають розмовляти занадто голосно, з особливими інтонаціями, обіймають одна одну, шепочучи на вухо секрети. Проявляється перше жіноче кокетство, мета якого – привернути до себе увагу. Разом із цим з’являється й інша реакція, пов’язана із статевим потягом у дівчат, - сором’язливість. До неї близька соромливість. Ступінь розвитку цих якостей залежить від індивідуальних особливостей дитини, атмосфери в сім’ї. У кожної людини поступово складається модель (внутрішня, ідеальна) представника протилежної статі, з якою зіставляється кожна конкретна людина. У деяких випадках настає стан закоханості, що дуже гостро переживається підлітками. У період 12-13 років починається активне залицяння до представників протилежної статі, причому це визначається не стільки рівнем статевої зрілості, скільки певними нормами, уявленнями про те, як і коли це прийнято робити. Виникає гострий інтерес до порнографії без розуміння того, що вона діє подібно до наркотиків: спочатку загострює стосунки, а потім починає швидко притупляти й спустошувати людину на багато років. У зв’язку з необхідністю зацікавити собою представника протилежної статі різко підвищується увага до своїх зовнішніх (не внутрішніх) даних і думки оточуючих з цього приводу. Жах викликають ластовиння, вугрі, широко поставлені зуби, руде волосся. Неймовірно підвищується чутливість до образливих зауважень оточуючих щодо цього. Варто «об’єкту» кохання хоча б один раз жартома висловитися з приводу зовнішності залицяльника, як «кохання» зникає. Говорити про появу закоханості в підлітковому віці можна багато, але головне, мабуть, у тому, що статевий потяг не повинен придушуватися. Навпаки, він має заохочуватися, але потрібна своєчасна вікова сексуальна просвіта підлітків. Дуже важливо до підліткового вікового періоду пробудити в дівчини почуття цнотливості, жіночої гідності, у хлопців – чоловічу стриманість, повагу до жінки, відповідальність за людину, яка довірилась. Тоді в батьків не буде приводу хвилюватися за чистоту відносин їх дітей. Важливо навчити юнаків і дівчат спілкуватися, уникаючи брутальності й бруду. Піднести статевий потяг, переосмислити його як вищу форму людської близькості, якої досягають далеко не всі. Серед багатьох дорослих існує упередження, що не можна вплинути на сексуальну поведінку школярів, що раннє викладання в школі основ знань про сексуальне життя підштовхує дітей до дуже раннього сексу. Як же вони помиляються! Досвід Англії свідчить про зворотне. Серйозна, чесна, відверта розмова з дітьми та молоддю про секс привела до скорочення експериментування у сфері еротичного кохання та відсування строків початку статевого життя. Яскрава сексуальність – це природне й нормальне явище в підлітковому віці, найголовніше – спрямувати внутрішню енергію підлітка в правильне русло. Сьогодні багато інформації про секс надходить із засобів масової інформації, причому вона не є позитивною, культурно розвивальною, а, навпаки, розбещує молодь, пропагує протиприродність і жорстокість. А це може призвести до необоротних наслідків. Хто, як не вчитель, батьки, правильно провівши бесіду, зможуть спрямувати підлітка, прищепити йому основи моральності. Адже дочка батька, який написав листа, живе не в ізольованому світі, спілкується з однолітками. Невже краще, щоб вона дізналася про секс від однолітків (причому не завжди в коректній формі), а не від дорослої людини, яка тактовно, не зачіпаючи сором’язливості підлітка, відповість на його запитання? Статеве виховання є невід’ємною частиною морального виховання. Об’єктивні відомості про сексуальні стосунки, які підліток отримує поступово, відповідно до віку, сприятимуть зменшенню неграмотності в цій сфері. Від правильного спілкування, поглядів, що склалися в цьому віці, ставлення до протилежної статі залежить усе подальше життя підлітка і його майбутній шлюб та усвідомлюване батьківство. Як любити підлітка або П'ять тактик сімейного виховання "Будьмо уважними одне до одного, заохочуючи до любові і добрих справ... Наставляйте одне одного щодня". Цим словам близько 2 тисяч років, але мудрість їх сучасна та очевидна. Що значить бути уважним одне до одного? Досліджувати, все помічати й розуміти, плекати, думати про іншого, очікувати.... Спостерігати за своїми дітьми і підбадьорувати їх на добрі справи. Застерігати постійно в необхідності добрих справ, самим подавати приклад. Треба допомогти своїм дітям немати запеклого серця. Кожна людина, і велика, і маленька, постійно чогось очікує. Не виняток ви, батьки, і ваші діти. Але як важливо і свої, і дитячі очікування взяти під контроль. Очікування впливають на нас і на інших, наші сподівання йдуть коренями в минуле, впливають на сьогодення і діють на майбутнє. Діти часто поводяться відповідно до наших очікувань, основа яких - знання і розуміння або страх. Сподівання виявляються в наших стосунках і наших вчинках. Очікування шкодять, якщо вони занадто занижені або завищені протягом тривалого часу. Наші очікування - це прогнозування дитячого характеру, його життя. Вони додають сили, якщо ми керуємося любов'ю, а не страхом. очікувати від дитини кращого - допомготи їй розцвісти. Треба впливати на дитину, пристосовуючи до неї свої сподівання. Треба виховувати дитину, як яблуню в саду. Задача садівника - допомогти розцвісти деревцю і принести кращі плоди.За допомогою щеплення і дику лісову яблуню можна змусити замість кислих і маленьких яблук давати яблука садові, смачні і великі. Але марні були б усі зусилля змусити дуб родити яблука, а яблуню - давати жолуді. А в цьому саме і полягає здебільшого помилка виховання. Для садівника є правила, якими він керується. Існують правила й у вихованні. Ось вони, ці 5 кроків, що пропонує Б.Уілкінсон: 1. Спостерігати - налаштовувати свої антени на природні здібності дитини. 2. Освітити - розповісти, що ви бачили це. Пояснити дитині, що вона зробила: "Ти тільки-но одержав "12" з фізики!!!" 3. Проявити щиру радість. Зрадіти разом з дитиною. 4. Привітати за минуле (дію) і "дати мрію": "Я думаю, ти впораєшся..." - перенести в майбутнє. 5. Виявити свою ніжність, просто доторкнутися до дитини, щоб підтвердити своє замилування її учинком, оцінкою. Заохочення - це кисень для душі. "Люди, які в усьому шукають недоліки, рідко знаходять що-небудь інше", - писав Уілкінсон. Ось чому наші сподівання повинні бути завжди зі знаком "плюс". "Знаряддям і посередником виховання повинна бути любов, а метою - людяність", - писав В.Г.Бєлінський. Будемо завжди пам'ятати про це. Як же любити дитину в різному віці - її власному і загальнолюдському? Різні епохи давали свої відповіді, але, мабуть, є дещо, що залишилося постійним, що перевірено століттями: 1. Любити щиро і розумно. Не для себе, не себе в дитині, а її такою, якою вона є. 2. Любити - значить розуміти її. 3. Виховувати, розвивати в дитині не те, що ми хочемо, а розвивати те, що в ній є. В справі виховання немає і не може бути ніяких єдиних рецептів. Кожна дитина - індивідуальність, і кожна ситуація неповторна. Та все ж таки існують 5 тактик сімейного виховання. Ось вони: 1. Диктат - підпорядкування вимогам батьків, дорослих, старших. Погрози, покарання, жорстокий авторитаризм. Контрзаходи дитини: лицемірство; обман; спалахи брутальності; іноді відверта ненависть, розвиток деспотизму; роздвоєння особистості; вона шкодує і любить тільки себе. 2. Опіка - турбота, огородження від труднощів, ласкава участь, обговорення тих дорослих, котрі що-небудь вимагають. Контрзаходи дитини: нехай батько і мама вирішать, зроблять, допоможуть; відсутність ініціативи, самостійності; млявість, пасивність, байдужість до усього; розиток інфантилізму. 3. Конфронтація - усі воюють між собою. Обговорюють і скаржаться одне на одного. Осуджують промахи інших. Результат: відсутність співчуття до дорослих і взагалі всіх людей; становище вічно скривдженого, недооціненого. 4. Мирне співіснування - позиція невтручання: "Це твої проблеми, вирішуй сам!" Усе виглядає благопристойно. У кожного своя задача, своя сфера, своя галузь діяльності. Виховання вільне. Результат: родина як сімейне вогнище не існує для дитини; життя рідних, їхні радості, проблеми для дитини не існують. 5. Співробітництво - посильні доручення. Йде мультфільм - слід відправити за хлібом, що свідчить про виховання відповідальності. А от від читаня, кубиків, уроків краще не відволікати! Навчання турботи про інших, наявність тварин вдома, взаємодопомога і довіра один до одного. Результат: долається індивідуалізм дитини; родина стає колективом; розвивається уміння берегти, дорожити близькими. І на завершення маленька порада: у будь-якому віці не бійтеся сказати дитині у важку хвилину: "Дорогесенька моя, я знаю про тебе один секрет... Ти в мене дуже гарна і я тебе люблю понад усе на світі". Скажіть це щиро - побачите, що станеться...Пам'ятайте, дитину слід любити. І не важливо як, суворо, стримано або усім розкритим серцем, головне - любити. Виявляється, що це і є найпростіше і найскладніше. Пам'ятка для батьків (з питань узалежнень) Неповнолітні палять, вживають алкоголь для відчуття дорослості, демонстрації своєї незалежності, прагнучи знайти визнання серед товаришів та дорослих. Очевидно, що в основі цього явища лежить бажання компенсувати почуття власної неповноцінності, характерне для багатьох підлітків. Як виробити в дитини почуття впевненості у своїх силах? Успіх залежить великою мірою від батьків.
Заповіді для батьків від Марії Монтессорі
Дітей вчить те, що їх оточує.
Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.
Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.
Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.
Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.
Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.
Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.
Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.
Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.
Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.
Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненості у собі.
Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.
Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.
Концентруйтесь на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.
Завжди прислухайтеся і відповідайте дитині, яка звертається до вас.
Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її.
Будьте готові допомогти дитині, яка знаходиться в пошуку і бути непомітною для тієї дитини, яка вже все знайшла.
Допомагайте дитині освоювати неосвоєне раніше. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю, тишею і любов'ю.
У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є в вас самих.
Батьківські збори "Як запобігти розвитку егоїзму, жорстокості, агресивності підлітків
Батьківські збори "Батьківський авторитет - могутня сила виховання"
Немає коментарів:
Дописати коментар