Рекомендації для вчителів біології
для блогерів-початківців http://loippovideo-less.blogspot.com/
Активні методи і форми навчання біології
Методи навчання – це способи теоретичного і практичного засвоєння дійсності. Вони досить складні, багатофакторні, переходять один в одного, межі між ними відносні. Кожен метод має дві сторони: впливаючу і сприймаючу. Вчитель навчає – учень навчається, тобто це цілеспрямований процес співробітництва вчителя і учнів, призваний дати їм необхідні знання та вміння.
Активне навчання передбачає використання системи методів і прийомів, що спрямовані не на повідомлення учням готових знань, їх запам´ятовування та відтворення, а на організацію учнів для самостійного одержання знань, засвоєння вмінь і навичок у процесі навчальної діяльності.
Активні методи поділяються на дві підгрупи:
- п р о б л е м н о – п о ш у к о в і;
- р е п р о д у к т и в н і.
Основний закон засвоєння – це: сприймати – осмислити – запам´ятати - примінити – перевірити вивчене, тобто сприйняття супроводжується осмисленням, осмислення – запам´ятовуванням, а сприйняття, осмислення і запам´ятовування розширюються, поглиблюються і закріплюються в процесі їх самостійного використання і перевірки.
Активними методами називають ті, які максимально підвищують рівень пізнавальної активності учнів, спонукають до старанного навчання. При активних методах всі на уроці працюють інтенсивно, з цікавістю і бажанням: уважно слухають – думаючи, спостерігають – думаючи, читають – думаючи, виконують практичні завдання – думаючи. Активні методи допомагають старанності всіх учнів класу: не лише сильним, кмітливим та допитливим, але і слабким, безвільним та лінивим.
Активність – це психічна якість, риса характеру людини, яка виражається в посиленій діяльності. Пізнавальна активність учнів виражається у прагненні учитися, перемагати труднощі на шляху набуття знань. Активність – якість не вроджена і не постійна. Вона динамічно розвивається, може прогресувати і регресувати під впливом школи, товаришів, сім´ї, праці та інших соціальних факторів. Звичайно, ступінь пізнавальної активності учнів залежить і від них самих, від їх вихованості, свідомості, вольових зусиль.
Об´єм програми з біології потребують висувати на передній план саме активні методи навчання. Вони необхідні для розвитку елементів творчої та пізнівально-активної діяльності учнів.
Методи активного навчання мають ряд специфічних особливостей:
- активізація мислення – «примусова», суть якої полягає в тому, що учень, змушений бути активним незалежно від того, бажає він цього, чи ні;
- самостійний творчий пошук учнями рішення;
- постійна взаємодія учителя і учнів з допомогою прямих і зворотних зв’язків.
Залежно від способу формування системи знань, умінь і навичок, активні методи пізнання поділяють на імітаційні і неімітаційні. Імітаційні передбачають надання учням професійних умінь та навичок і поділяються на ігрові та неігрові. До неімітаційних належать: проблемна лекція, евристична бесіда, дослідницький метод, самостійна робота, навчальна дискусія… Активні методи навчання вимагають великих затрат часу, тому їхнє використання повинно відбуватися паралельно із традиційними методами.
Робота з малюнками на уроках біології
Робота з малюнками належить до інформаційно-рецептивного методу вивчення біології. Мета його – це вплив на рецептори і формування системи знань від загального до конкретного.
Під час роботи з малюнками включаються складні механізми розумової діяльності дитини, так як малюнок – це доступна форма наочності, що передбачає глибоке і об’ємне розкриття теоретичного матеріалу. Малюнок – це засіб наукового пізнання природи, що забезпечує формування системи знань.
Робота з малюнками здійснюється для конкретизації біологічних об’єктів, явищ, закономірностей...
Картки для роботи з малюнками:
- сприяють синтезу логічного мислення з конкретно-образним мисленням при формуванні абстрактних понять;
- дають учням можливість розвивати самостійність у виконанні поставлених завдань;
- сприяють розвитку накопичених знань і динаміці творчої думки;
- підвищують ефективність навчання біології;
- сприяють розвитку розумової діяльності, самостійного і творчого підходу до вирішення поставлених завдань;
- дозволяють інтенсифікувати процеси повторення і відтворення знань;
- спонукають учнів відтворювати в пам’яті вивчений матеріал і розвивати уміння аналізувати;
- стимулюють пізнавальну активність учнів і зацікавленість біологічною наукою.
Картки з малюнками повинні бути яскраві, чіткі, естетично оформлені. Їх доцільно використовувати на різних етапах навчання: при вивченні нового матеріалу, при систематизації знань, при закріпленні і узагальненні, при підготовці домашнього завдання і особливо в ході перевірки знань для тематичної і підсумкової атестації. Адже єдність знань і малюнків дасть можливість використати набуті знання в повсякденному житті, навчанні, праці.
Яким чином я контролюю та оцінюю знання учнів.
Контроль знань з біології мною проводиться системно, при цьому враховуються зовнішній зворотній зв’язок– вчитель-учень та внутрішній зворотній зв’язок – самоконтроль. Саме самоконтроль сприяє формуванню в учнів активності та відповідальності.
Завдання контролю за успішністю полягають у тому, щоб:
- визначити рівень підготовки учнів до засвоєння і сприйняття нових знань;
- отримати інформацію про самостійну навчальну діяльність учнів;
- виявити труднощі, що виникають під час навчання;
- з’ясувати наскільки ґрунтовно засвоєні знання та сформовані уміння та навички.
Моя система контролю виконує декілька функцій:
- навчальну, яка полягає у тому, щоб під час контролю за успішністю розширювалися, поглиблювалися і удосконалювалися знання, уміння та навички учнів, а також формувався стійкий інтерес до вивчення біології;
- виховну, яка передбачає, що контроль знань має зворотний зв’язок, який показує і учням і вчителю ефективність їхньої роботи;
- контролюючу, яка дає змогу стежити за процесом і результатами навчальної діяльності;
- організуючу, яка полягає у організації навчального процесу в цілому та сприяє формуванню режиму самостійної роботи учнів;
- розвивальну, яка виявляється у тому, що під час контролю
вдосконалюються психічні процеси та особисті можливості: увага, пам’ять, уява, мислення…
Контрольні запитання поділяються на:
а) тестові завдання – вибрати вірні відповіді;
б) проблемні – вміння порівняти природні об’єкти;
в) питання-репліки – виявити причинно-наслідкові зв’язки;
г) ситуаційні завдання – визначити відповідь згідно певної ситуації;
д) питання репродуктивного характеру – визначення практичного значення вивчених організмів або явищ;
е) завдання вікторинного та ігрового характеру.
Під час контролю знань та умінь учнів дотримуюсь таких вимог:
- індивідуальний характер контролю;
- своєчасність та систематичність контролю;
- об’єктивність та справедливість оцінювання;
- врахування вікових особливостей учнів;
- обґрунтоване та аргументоване оцінювання робіт учнів;
- урізноманітнення форм та видів контролю.
Використовую такі види та методи контролю.
Попередній – для того, щоб визначити обсяг раніше отриманих знань; це може бути співбесіда з учнями, письмова діагностика або алгоритми.
Поточний – для того, щоб одержати інформацію у процесі вивчення теми; це може бути індивідуальне та фронтальне опитування, взаємоконтроль та самоконтроль, самостійна робота, повідомлення, реферати, міні-презентації, робота з муляжами, колекціями, гербаріями, виконання малюнків, схем, робота з картками.
Тематичний – для того, щоб визначити якість знань, умінь та навичок з вивченої теми; в основному він виконується у письмовій формі.
Періодичний – для того, щоб з’ясувати знання учнів, який проводиться з боку адміністрації чи інспекції; як правило він також відбувається у письмовій формі – моніторинговій.
Підсумковий – для того, щоб визначити рівень засвоєння системи знань, умінь та навичок з біології та як оцінка ефективності навчального процесу в цілому; це і контрольні роботи, і моніторинги, і екзамени.
Завдання контролю за успішністю полягають у тому, щоб:
- визначити рівень підготовки учнів до засвоєння і сприйняття нових знань;
- отримати інформацію про самостійну навчальну діяльність учнів;
- виявити труднощі, що виникають під час навчання;
- з’ясувати наскільки ґрунтовно засвоєні знання та сформовані уміння та навички.
Моя система контролю виконує декілька функцій:
- навчальну, яка полягає у тому, щоб під час контролю за успішністю розширювалися, поглиблювалися і удосконалювалися знання, уміння та навички учнів, а також формувався стійкий інтерес до вивчення біології;
- виховну, яка передбачає, що контроль знань має зворотний зв’язок, який показує і учням і вчителю ефективність їхньої роботи;
- контролюючу, яка дає змогу стежити за процесом і результатами навчальної діяльності;
- організуючу, яка полягає у організації навчального процесу в цілому та сприяє формуванню режиму самостійної роботи учнів;
- розвивальну, яка виявляється у тому, що під час контролю
вдосконалюються психічні процеси та особисті можливості: увага, пам’ять, уява, мислення…
Контрольні запитання поділяються на:
а) тестові завдання – вибрати вірні відповіді;
б) проблемні – вміння порівняти природні об’єкти;
в) питання-репліки – виявити причинно-наслідкові зв’язки;
г) ситуаційні завдання – визначити відповідь згідно певної ситуації;
д) питання репродуктивного характеру – визначення практичного значення вивчених організмів або явищ;
е) завдання вікторинного та ігрового характеру.
Під час контролю знань та умінь учнів дотримуюсь таких вимог:
- індивідуальний характер контролю;
- своєчасність та систематичність контролю;
- об’єктивність та справедливість оцінювання;
- врахування вікових особливостей учнів;
- обґрунтоване та аргументоване оцінювання робіт учнів;
- урізноманітнення форм та видів контролю.
Використовую такі види та методи контролю.
Попередній – для того, щоб визначити обсяг раніше отриманих знань; це може бути співбесіда з учнями, письмова діагностика або алгоритми.
Поточний – для того, щоб одержати інформацію у процесі вивчення теми; це може бути індивідуальне та фронтальне опитування, взаємоконтроль та самоконтроль, самостійна робота, повідомлення, реферати, міні-презентації, робота з муляжами, колекціями, гербаріями, виконання малюнків, схем, робота з картками.
Тематичний – для того, щоб визначити якість знань, умінь та навичок з вивченої теми; в основному він виконується у письмовій формі.
Періодичний – для того, щоб з’ясувати знання учнів, який проводиться з боку адміністрації чи інспекції; як правило він також відбувається у письмовій формі – моніторинговій.
Підсумковий – для того, щоб визначити рівень засвоєння системи знань, умінь та навичок з біології та як оцінка ефективності навчального процесу в цілому; це і контрольні роботи, і моніторинги, і екзамени.
Довідник старшокласника.
Учись слухати.
1. Приведіть своє робоче місце в належний порядок, щоб нічого не заважало і не відволікало увагу.
2. Прийміть зручне положення.
3. Уважно прослухайте формулювання теми уроку.
4. Усвідомте поставлену мету та завдання уроку.
5. Особливу увагу зверніть на інтонацію розповіді вчителя.
6. Намагайтесь уявити почуте.
7. Порівнюйте почуте зі знаннями, набутими раніше.
Учись вести записи з голосу.
1. Не розпочинайте записувати матеріал з перших слів учителя, спочатку прослухайте все до кінця.
2. Приступайте до запису в той момент, коли учитель, закінчивши розповідь, починає її коментувати.
3. Не намагайтеся записати матеріал дослівно, при цьому часто втрачається головна думка; відкидайте другорядні слова.
4. Намагайтеся скорочувати слова, використовуючи певні значки або залишайте місця, щоб дописати слова дома.
5. Намагайтеся писати досить швидко (не менше 120 букв\хв.).
6. Якщо під час розповіді зустрічаються незрозумілі слова, запитайте про це в учителя після уроку.
7. Головне в написаному тексті обов’язково підкреслюйте.
Як робити виписки.
Виписка – це важлива думка в тексті.
1. Вчитайтеся в назву статті, усвідомте її.
2. Уважно читайте текст і по ходу читання коротко виписуйте основні думки.
3. Намагайтеся робити записи досить коротко.
4. Відокремлюйте одну думку від іншої.
5. Закінчивши роботу, випишіть всі дані літератури, над якою працювали.
Правила запису тексту.
1. Записи повинні бути компактні, щоб на сторінці вмістилося якнайбільше тексту, бо це покращує огляд.
2. В тексті необхідно використовувати виділення і розмежування: підкреслення, відступи, пропуски.
3. Під час запису тексту необхідно користуватися скороченнями слів.
Як скласти конспект.
Конспект – короткий запис змісту прочитаного.
1. Прочитайте текст, відмітьте у ньому нові слова, незрозумілі слова, імена, дати …
2. Скласти перелік основних думок тексту, складіть план.
3. Вияснити у словнику значення нових незрозумілих слів.
4. Повторне читання поєднуйте із записом основних думок автора; записи ведіть своїми словами, а не переписуйте текст статті.
5. Записи повинні бути досить короткими.
6. Прочитайте конспект ще один раз і допрацюйте його.
Як скласти тези.
Тези – положення, що коротко викладають якусь ідею.
1. Ознайомтеся із змістом матеріалу, зверніть увагу на шрифтові позначення.
2. Розділіть текст на змістові блоки.
3. Визначіть головну думку кожної частини.
4. Усвідомте суть виділеного, сформулюйте своїми словами або знайдіть подібне формулювання в тексті.
5. Тези пронумеруйте - це дозволить зберегти логіку автора.
6. Відокремлюйте одну тезу від іншої – це полегшить наступну роботу з ними.
Як підготувати реферат.
Реферат – коротке викладення книги або статті.
1. Підберіть літературу по даній темі і познайомтеся з її змістом.
2. Користуючись закладками, відмітьте найбільш необхідні місця або зробіть виписки.
3. Складіть план реферату.
4. В заключній частині обов’язково виразіть своє відношення до даної теми та її змісту.
5. Прочитайте текст та відредагуйте його.
6. Вірно оформіть реферат: титульну сторінку, основні сторінки з відповідними полями, вкажіть автора, список використаної літератури, залиште місце для рецензії.
Учись вірно виражати думки.
1. Читаючи літературу, вникайте у зміст прочитаного, намагайтесь запам’ятати художні особливості мови і мовні звороти.
2. Заведіть словник нових слів, тренуйте себе у запам’ятовуванні і вимові їх, підбирайте до них антоніми та синоніми.
3. Слідкуйте за тим, щоб у розповіді не зустрічались слова-паразити, не допускайте повторень одних і тих же слів.
4. Слідкуйте за побудовою речень, не використовуйте складних конструкцій.
5. Щоденно читайте вголос по 15-20 хв., вникайте у зміст тексту, визначайте, де необхідно зробити наголос, паузу, який відтінок надати мові.
Учись готуватися до публічного виступу
1. Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збираєтеся виступати.
2. З¢ясувати мету і адресата мовлення: бажання проінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити.
3. Основа виступу – план. Згрупувати інформаційні матеріали відповідно до плану виступу.
4. Опрацьовуючи потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята композиція – виступ, основна частина, висновок).
5. Розвивати думку в своєму виступі можна по-різному, а саме: пояснювати, описувати, розповідати, доводити. Добирати відповідні мовні засоби, характерні для обраного стилю і типу мовлення.
6. Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.
7. Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст, знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію.
Учись готувати доповідь
1. Визначити адресата мовлення і мету спілкування.
2. Вдуматися в тему. Визначити основну думку майбутньої доповіді.
3. Опрацювати літературу з цієї теми, осмислити її.
4. Добираючи матеріал, звернути увагу на ті факти, які будуть цікаві аудиторії, перед якою буде виголошена доповідь. Зробити певні виписки.
5. Скласти робочий план і відповідно до нього систематизувати дібраний матеріал.
6. Узагальнити основні положення кількох джерел, внаслідок чого думки, викладені в кількох працях, звучатимуть повніше, переконливіше.
7. Записати текст доповіді повністю або частково (початок, кінцівку).
8. Виділити терміни, незнайомі слова, уточнити вимову і наголошення слів.
9. Говорити нешвидко, робити паузи, дотримуватися правильної інтонації.
10. Виступаючи, завжди стежити за слухачами: якщо вас перестали слухати, змінити тон мовлення, навести цікавий факт, ніколи не намагатися перекричати аудиторію.
11. Якщо потрібно заглянути до рукопису, опустіть очі, не опускаючи голови.
12. Стежити за своїм мовленням: уникати слів-паразитів, не заповнювати паузи звуками (“е-е-е”, “ну-ну”) та ін.
13. Переказати усно текст доповіді вдома (відводиться 15-20 хвилин).
14.Під час доповіді вживайте звернення до слухачів:
для встановлення контакту з ними користуйтеся словосполученнями:
- зверніть, будь ласка, увагу;
- як ви вже знаєте;
- на цьому вже наголошувалось;
- важливо підкреслити (виділити) такі питання, як…;
- як вже зазначалось тощо;
вставні слова і словосполучення:
- отже
- отож таким чином,
- скажімо,
- приміром тощо.
Учись проводити узагальнення.
1. Знайдіть важливі моменти у фактах, явищах, що розглядаються.
2. Визначте їх подібність і встановіть зв’язок між ними.
3. Сформулюйте загальний висновок.
1. Приведіть своє робоче місце в належний порядок, щоб нічого не заважало і не відволікало увагу.
2. Прийміть зручне положення.
3. Уважно прослухайте формулювання теми уроку.
4. Усвідомте поставлену мету та завдання уроку.
5. Особливу увагу зверніть на інтонацію розповіді вчителя.
6. Намагайтесь уявити почуте.
7. Порівнюйте почуте зі знаннями, набутими раніше.
Учись вести записи з голосу.
1. Не розпочинайте записувати матеріал з перших слів учителя, спочатку прослухайте все до кінця.
2. Приступайте до запису в той момент, коли учитель, закінчивши розповідь, починає її коментувати.
3. Не намагайтеся записати матеріал дослівно, при цьому часто втрачається головна думка; відкидайте другорядні слова.
4. Намагайтеся скорочувати слова, використовуючи певні значки або залишайте місця, щоб дописати слова дома.
5. Намагайтеся писати досить швидко (не менше 120 букв\хв.).
6. Якщо під час розповіді зустрічаються незрозумілі слова, запитайте про це в учителя після уроку.
7. Головне в написаному тексті обов’язково підкреслюйте.
Як робити виписки.
Виписка – це важлива думка в тексті.
1. Вчитайтеся в назву статті, усвідомте її.
2. Уважно читайте текст і по ходу читання коротко виписуйте основні думки.
3. Намагайтеся робити записи досить коротко.
4. Відокремлюйте одну думку від іншої.
5. Закінчивши роботу, випишіть всі дані літератури, над якою працювали.
Правила запису тексту.
1. Записи повинні бути компактні, щоб на сторінці вмістилося якнайбільше тексту, бо це покращує огляд.
2. В тексті необхідно використовувати виділення і розмежування: підкреслення, відступи, пропуски.
3. Під час запису тексту необхідно користуватися скороченнями слів.
Як скласти конспект.
Конспект – короткий запис змісту прочитаного.
1. Прочитайте текст, відмітьте у ньому нові слова, незрозумілі слова, імена, дати …
2. Скласти перелік основних думок тексту, складіть план.
3. Вияснити у словнику значення нових незрозумілих слів.
4. Повторне читання поєднуйте із записом основних думок автора; записи ведіть своїми словами, а не переписуйте текст статті.
5. Записи повинні бути досить короткими.
6. Прочитайте конспект ще один раз і допрацюйте його.
Як скласти тези.
Тези – положення, що коротко викладають якусь ідею.
1. Ознайомтеся із змістом матеріалу, зверніть увагу на шрифтові позначення.
2. Розділіть текст на змістові блоки.
3. Визначіть головну думку кожної частини.
4. Усвідомте суть виділеного, сформулюйте своїми словами або знайдіть подібне формулювання в тексті.
5. Тези пронумеруйте - це дозволить зберегти логіку автора.
6. Відокремлюйте одну тезу від іншої – це полегшить наступну роботу з ними.
Як підготувати реферат.
Реферат – коротке викладення книги або статті.
1. Підберіть літературу по даній темі і познайомтеся з її змістом.
2. Користуючись закладками, відмітьте найбільш необхідні місця або зробіть виписки.
3. Складіть план реферату.
4. В заключній частині обов’язково виразіть своє відношення до даної теми та її змісту.
5. Прочитайте текст та відредагуйте його.
6. Вірно оформіть реферат: титульну сторінку, основні сторінки з відповідними полями, вкажіть автора, список використаної літератури, залиште місце для рецензії.
Учись вірно виражати думки.
1. Читаючи літературу, вникайте у зміст прочитаного, намагайтесь запам’ятати художні особливості мови і мовні звороти.
2. Заведіть словник нових слів, тренуйте себе у запам’ятовуванні і вимові їх, підбирайте до них антоніми та синоніми.
3. Слідкуйте за тим, щоб у розповіді не зустрічались слова-паразити, не допускайте повторень одних і тих же слів.
4. Слідкуйте за побудовою речень, не використовуйте складних конструкцій.
5. Щоденно читайте вголос по 15-20 хв., вникайте у зміст тексту, визначайте, де необхідно зробити наголос, паузу, який відтінок надати мові.
Учись готуватися до публічного виступу
1. Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збираєтеся виступати.
2. З¢ясувати мету і адресата мовлення: бажання проінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити.
3. Основа виступу – план. Згрупувати інформаційні матеріали відповідно до плану виступу.
4. Опрацьовуючи потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята композиція – виступ, основна частина, висновок).
5. Розвивати думку в своєму виступі можна по-різному, а саме: пояснювати, описувати, розповідати, доводити. Добирати відповідні мовні засоби, характерні для обраного стилю і типу мовлення.
6. Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.
7. Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст, знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію.
Учись готувати доповідь
1. Визначити адресата мовлення і мету спілкування.
2. Вдуматися в тему. Визначити основну думку майбутньої доповіді.
3. Опрацювати літературу з цієї теми, осмислити її.
4. Добираючи матеріал, звернути увагу на ті факти, які будуть цікаві аудиторії, перед якою буде виголошена доповідь. Зробити певні виписки.
5. Скласти робочий план і відповідно до нього систематизувати дібраний матеріал.
6. Узагальнити основні положення кількох джерел, внаслідок чого думки, викладені в кількох працях, звучатимуть повніше, переконливіше.
7. Записати текст доповіді повністю або частково (початок, кінцівку).
8. Виділити терміни, незнайомі слова, уточнити вимову і наголошення слів.
9. Говорити нешвидко, робити паузи, дотримуватися правильної інтонації.
10. Виступаючи, завжди стежити за слухачами: якщо вас перестали слухати, змінити тон мовлення, навести цікавий факт, ніколи не намагатися перекричати аудиторію.
11. Якщо потрібно заглянути до рукопису, опустіть очі, не опускаючи голови.
12. Стежити за своїм мовленням: уникати слів-паразитів, не заповнювати паузи звуками (“е-е-е”, “ну-ну”) та ін.
13. Переказати усно текст доповіді вдома (відводиться 15-20 хвилин).
14.Під час доповіді вживайте звернення до слухачів:
для встановлення контакту з ними користуйтеся словосполученнями:
- зверніть, будь ласка, увагу;
- як ви вже знаєте;
- на цьому вже наголошувалось;
- важливо підкреслити (виділити) такі питання, як…;
- як вже зазначалось тощо;
вставні слова і словосполучення:
- отже
- отож таким чином,
- скажімо,
- приміром тощо.
Учись проводити узагальнення.
1. Знайдіть важливі моменти у фактах, явищах, що розглядаються.
2. Визначте їх подібність і встановіть зв’язок між ними.
3. Сформулюйте загальний висновок.
Використання завдань з однослівною відповіддю “так” чи “ні” або “+” чи “-“.
У ході актуалізації знань часто використовую завдання на “+” та “-“ або на однослівну відповідь “так” чи“ні”. Це дає змогу за короткий час визначити рівень вивчення даної теми чи даного параграфу. Якщо учень систематично вивчав матеріал, він дасть великий % вірних відповідей. Під час проведення таких завдань учням немає часу підглянути у підручник, конспект або заглянути до сусіда у зошит, так як темп виконання такої роботи досить швидкий. Проводити такі активні завдання доцільно, звичайно, для старшокласників тому, що маючи у 10-11 класах лише 1 годину біології на тиждень – це дає змогу накопичувати оцінки.
Яка ж методика проведення таких завдань?
Якщо прочитане твердження вірне, учень повинен поставити “+”, а якщо не вірне, то “-“. Завдання учнями ні в якому разі не пишуться, а лише уважно прослуховуються.
Завдання до теми “Членистоногі тварини” для 8 класу.
1. Для членистоногих характерна змішана порожнина тіла.
2. Тіло членистоногих вкрите кутикулою.
3. У рака 6 пар ходильних ніг.
4. Форма серця рака – п’ятикутний мішечок.
5. У річкових раків відбувається розвиток з повним перетворенням.
6. Павукоподібні відрізняються від інших членистоногих відсутністю вусиків.
7. У всіх членистоногих складні очі.
8. Павукоподібні були першими наземними багатоклітинними тваринами.
9. У павука 4 пари ходильних ніг.
10. Отруйний кігтик у павука знаходиться на ногощелепах.
11. Рак завжди рухається назад.
12. Для річкового рака характерна регенерація клешнів.
13. Для павуків характерне позаорганізмове травлення.
14. Комахи еволюціонували паралельно з квітковими рослинами.
15. У комах крила і лапки розміщені на члениках грудей.
16. Комахи мають 3 пари ходильних ніг.
17. Кров у комах виконує функцію лише перенесення кисню.
18. Вивідні трубочки у комах закінчуються у кишечнику.
19. Тутовий шовкопряд – найдавніша свійська комаха.
20. Тайговий кліщ – збудник енцефаліту.
21. Членистоногі живуть лише у воді.
22. Ріст членистоногих супроводжується линянням.
23. Водяні жуки часто виставляють черевце над водою, щоб набрати повітря для дихання.
24. Характерною ознакою для членистоногих є однакове для всіх число членистих кінцівок.
25. Жирове тіло у комах виконує такі функції: запас води, запас поживних речовин, накопичення продуктів, виведення продуктів обміну.
Завдання для 11 класу до теми “Розмноження та розвиток”.
1. Відомі дві основні форми розмноження організмів: нестатеве і статеве.
2. В основі всіх форм розмноження лежить поділ клітин шляхом мітозу.
3. У результаті мітозу утворюються 4 дочірні клітини.
4. Мітоз складається з таких послідовних фаз: профаза, телофаза, метафаза, анафаза.
5. Гамета – це статева клітина.
6. Хромосоми мають лише одну перетяжку.
7. Кон’югація відбувається у профазі І і профазі ІІ.
8. Гаплоїдний – це одинарний набір хромосом.
9. Мейоз супроводжується редукцією числа хромосом.
10. Гамета завжди утримує тільки один ген.
11. Партеногенез – це варіант безстатевого розмноження.
12. Зигота утворюється при всіх типах розмноження.
13. Подвійне запліднення у рослин відкрив С.Г.Навашин.
14. Дробіння – це утворення двох шарів клітин зародка.
15. Всі статеві клітини мають спеціальні органи руху.
16. Лялечка – необхідний етап у розвитку всіх комах.
17. Брунькування – вид статевого розмноження.
18. Гонади – це статеві залози.
19. Вегетативне розмноження властиве лише рослинам.
20. Зародкові листки – енто-, екто-, мезодерма.
21. Філогенез – це індивідуальний розвиток організмів.
22. Якщо в яйцеклітину проникає кілька сперматозоїдів, то утворюється стільки ж зародків.
23. Сперматозоїди та яйцеклітини мають гаплоїдний набір хромосом, а зигота – диплоїдний.
24. Якщо в материнській клітині було 46 хромосом, то після мітозу буде стільки ж, а після мейозу – 23.
25. Ембріональний розвиток складається з таких періодів: дробіння, гаструляція, утворення тканин та органів.
Використання завдань із шифруванням відповідей
В ході систематизації знань та умінь учнів часто використовую завдання, у яких непотрібно писати ні єдиного слова, а лише певний шифр, тобто відповіді зашифрувати. Це дозволяє учням якісніше систематизувати набуті знання, а вчителю зрозуміти, на які запитання теми ще необхідно звернути увагу.Завдання для 9 класу до теми “Кровообіг”.
Із даного переліку відділів серця та його судин вибрати вірні відповіді і зашифрувати їх.
А. Лівий шлуночок.
Б. Ліве передсердя.
В. Аорта.
Г. Порожнисті вени.
Д. Капіляри в легенях.
Е. Правий шлуночок.
Є. Праве передсердя.
Ж. Легенева артерія.
З. Легеневі вени.
І. Капіляри в тканинах.
1. Відділ серця – початок малого кола кровообігу.
2. Відділ серця – початок великого кола кровообігу.
3. Артерія, по якій тече венозна кров.
4. Судина, що має ліву дугу.
5. Вена, по якій тече артеріальна кров.
6. Відділ серця – кінець малого кола кровообігу.
7. Відділ серця – кінець великого кола кровообігу.
8. Судини, в яких венозна кров стає артеріальною.
9. Судини, в яких артеріальна кров стає венозною.
10. Судини з мінімальним тиском крові.
11. Судини з максимальним тиском крові.
12. Судини з мінімальною швидкістю руху крові.
13. Відділ серця з найтовстішою стінкою.
14. Найбільша за діаметром судина.
15. Відділи серця з артеріальною кров’ю.
16. Відділи серця з венозною кров’ю.
17. Відділи серця, в яких відбувається розслаблення при виштовхуванні крові із серця.
18. Відділи серця, в яких відбувається скорочення при виштовхуванні крові із серця.
19. Відділи серця, між якими знаходиться двостулковий клапан.
20. Відділи серця, між якими знаходиться тристулковий клапан.
(Відповіді: 1 – Е; 2 – А; 3 – Ж; 4 – В …)
Завдання для 9 класу до теми “Опорно-рухова система”.
Із переліку кісток скелету вибрати вірні відповіді і зашифрувати їх.
А. Кістки стопи.
Б. Кістки гомілки.
В. Ключиця.
Г. Лопатка.
Д. Ребра.
Е. Плечова кістка.
Є. Стегнова кістка.
Ж. Грудина.
З. Тім’яна кістка..
І. Кістки кисті.
К. Лобова кістка.
Л. Тазові кістки.
М. Кістки передпліччя.
1. Які кістки належать до мозкового відділу черепа.
2. Які кістки утворюють грудну клітку.
3. Які кістки утворюють пояс верхніх кінцівок.
4. Які кістки утворюють пояс нижніх кінцівок.
5. Які кістки утворюють тазостегновий суглоб.
6. Які кістки утворюють колінний суглоб.
7. Які кістки утворюють плечовий суглоб.
8. Які кістки утворюють ліктьовий суглоб.
9. Які кістки належать до довгих трубчастих.
10. Які кістки належать до плоских.
11. Які кістки найширші.
12. Які кістки з’єднані швами.
13. Які кістки належать до малих трубчастих.
14. Які кістки розвинулись у зв’язку з працею.
15. До якої кістки спереду прикріплені ребра.
16. Які кістки розвинулись у зв’язку із прямоходінням.
17. Які кістки утворюють скелет вільної верхньої кінцівки.
18. Які кістки утворюють скелет вільної нижньої кінцівки.
(Відповіді: 1 – З, К; 2 – Д, Ж; 3 – В,Г ….)
З чого складається професіоналізм
учителя?
Мій
педагогічний досвід складає понад 20 років, тому я впевнено можу стверджувати,
що професіоналізм вчителя у школі складають:
- базові знання;
- володіння сучасними методиками;
- організаційні здібності;
- творча особистість вчителя;
- прагнення до самовдосконалення;
- бачити особистість учня;
- виховання поваги до предмету.
Ще В.Сухомлинський говорив: «Учитель готується до найкращого
уроку все своє життя», а саме урок на сьогодні залишається основною формою
навчального процесу. Готуючись до уроків, по-перше, необхідно ставити мету і
мета повинна бути триєдина: освітня – розвиваюча – виховна
Триєдина мета уроку.
1. Освітня:
- забезпечити в ході навчання засвоєння нового матеріалу, його
повторення, закріплення, вивчення основних понять, термінів, теорій, законів,
наукових фактів…;
- формувати, закріплювати певні загальнонавчальні уміння і
навички, уміння розповідати, пояснювати, одержувати із тексту та ілюстрацій
нових знань, конкретизувати набуті знання;
- навчити планувати відповідь, навички роботи з дидактичними
матеріалами, підручниками, навчальними посібниками, мультимедійною дошкою,
зошитами із друкованою основою, вміння читати і писати в швидкому темпі,
навички самостійної діяльності учнів на уроці, навички самоконтролю…;
- ставити взаємопов’язані проблемні запитання;
- активізувати увагу та мислення, вчити учнів мотивувати свої
дії, давати їм повні і вірні обґрунтування.
2. Розвиваюча:
- розвивати пізнавальний інтерес, використовуючи новини науки
і техніки, ігрові ситуації та учбові дискусії;
- розвивати уміння виділяти головне, суттєве у матеріалі, що
вивчається;
- розвивати уміння порівнювати, аналізувати, співставляти,
узагальнювати та робити відповідні логічні висновки;
- розвивати самостійність, вміння перемагати труднощі в
навчанні, використовуючи проблемні ситуації, творчі завдання, диспути,
самостійне складання завдань, тестів, …;
- розвивати уміння стисло та грамотно висловлювати власні
думки та обґрунтовувати їхню правильність;
- розвивати спостережливість, увагу, пам’ять, уяву, мислення;
- розвивати емоції, створюючи емоційні ситуації, здивування,
радість, використовуючи яскраві приклади, ілюстрації, демонстрації;
- розвивати уміння правильно розподіляти час та цінувати
кожну хвилину.
3. Виховна:
- виховувати почуття гордості за досягнення вітчизняної науки
і техніки;
- сприяти фізичному вихованню та попередженню втоми на
уроках, використовуючи релаксопедичні методи;
- виховувати працелюбність, уважність, зібраність,
спостережливість…;
- виховання культури поведінки, культури мови, свідомої
дисципліни, культури записів та виконання творчих робіт…;
- виховувати чесність, правдивість, почуття колективізму,
дисциплінованість…;
- сприяти естетичному вихованню – естетика творів літератури,
довкілля, побуту, мистецтва, праці…, використовуючи сугестивні методи;
- сприяти трудовому вихованню і профорієнтації учнів.
Визначаючи дидактичну мету я завжди пам’ятаю, що дидактик –
“той, хто навчає”, методик – “радить, як навчати”, адже “Metidis” – порада. У
Зевса була порадниця Метіда, яка давала йому поради все його життя.
Значення
використання наочності при вивченні біології.
Працюючи вчителем біології більше 20
років, я прийшла до висновку, що словесна розповідь або усне пояснення не
бувають результативними. Це зрозуміло, адже пам’ять людини – це властивість не
лише зберігати та відтворювати, а й забувати інформацію. І учні забувають.
Дослідження вчених довели, що при одноманітних словесних методах вивчення
програмового матеріалу, учні уважними бувають лише 60% часу уроку. Причому
краще запам’ятовують у перші 10-15 хвилин уроку, а в останні 10-15 хвилин
запам’ятовують лише 20% всієї інформації уроку.
Є кілька причин, через які більшість учнів мають схильність забувати те, що чують. Найбільш цікава та, в якому темпі учитель говорить і в якому темпі учні здатні слухати; більшість вчителів промовляють від 100 до 200 слів на хвилину. Але чи здатні діти сприймати такий потік інформації? Було доведено, що за високої концентрації уваги можна сприйняти лише половину слів. Учням важко тривалий час зосереджувати увагу, навіть, на цікавому матеріалі. Вони відволікаються, починають займатися сторонніми справами. Наукові дослідження доводять, що для того, щоб учні слухали і не думали над зайвими речами, вчителі повинні промовляти від 400 до 500 слів на хвилину. Але це неможливо. Таким чином, хоча лекційна форма навчання подобається учням, рівень засвоєння знань у них низький, тому що працює лише один – слуховий канал сприйняття інформації.
Отже, навчити біології лише словесними методами неможливо. Тому я постійно використовую різноманітну наочність:
- традиційні таблиці;
- рельєфні таблиці;
- дидактичні картки;
- живі екземпляри;
- вологі препарати;
- динамічні моделі;
- колекції та гербарії;
- муляжі;
- фото;
- мікропрепарати;
- екранні посібники (відео);
- м\медійна дошка (слайди).
Коли навчання пасивне, учні перебувають на уроці, майже, без запитань, без інтересу, без зацікавленості в результатах. Коли навчання активне, учні постійно знаходяться в стані пошуку, тому що хочуть отримати відповідь на запитання, потребують інформації, щоб вирішити проблему. Використання наочності під час подання інформації на уроках, збільшує запам’ятовування від 15% до 40%. Саме візуальні засоби поліпшують результати сприйняття слів майже на 200%. Я пересвідчувалась у цьому багато разів. Більшість учнів, майже, слово в слово можуть повторити моє словесне пояснення з використанням наочності. Причому не лише на тому уроці, коли вивчається тема, а й пізніше. Відтворити цю інформацію учні здатні не лише усно, а і в письмовому вигляді.
На сьогоднішній день я використовую слайдові презентації. Подання нового матеріалу, актуалізація знань і, навіть, систематизація та узагальнення, використовуючи презентації у програмах Power Point або Mowi Mejker забирає на 40% менше часу та підсилює подачу матеріалу. Тобто, коли до роботи залучаються різні аналізатори і зорові та слухові канали сприйняття інформації є більше шансів задовольнити пізнавальну активність учнів. Різниця лише в тому, що отримання інформації через сенсорні системи у всіх різна, так як у кожного домінує щось одне: або слух, або зір, або дотик і учень постійно ним користується для запам’ятовування. Учнів, у яких слух є основним, називають аудіалами. Їх добре видно, бо вони не пишуть конспектів, люблять диспути і обговорення певних проблемних запитань. Учнів, які сприймають інформацію за допомогою зору, називають візуалами. Їм обов’язково потрібні малюнки, схеми, картки… Вони зазвичай мовчазні. Досить імпульсивних та нетерплячих учнів називають кінестетиками. Вони неспокійні, метушливі і потребують особистої участі у процесі. Звичайно, чимало учнів поєднують у собі і візуалів, і аудіалів, і кінестетиків. А існують ще такі, що потребують практичних аспектів уроку, тобто хочуть бути залученими до отримання досвіду діяльності й експериментування. Отже, для того, щоб задовольнити потреби різних учнів, навчання повинне бути полісенсорним і різноманітним, а активний режим навчання є найбільш бажаним і виправданим для сучасних учнів.
І все-таки, слухати на уроці і щось бачити не є достатнім для того, щоб чогось навчитись. Головне – це робота головного мозку, який не просто вбирає інформацію, але й аналізує та обробляє її. Наш мозок схожий на комп’ютер, а ми його користувачі. Щоб комп’ютер працював, його необхідно ввімкнути. Так само потрібно «вмикати» і мозок учнів. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається, тому йому потрібне нове програмне забезпечення, наприклад, додати наочність. І, звичайно, комп’ютер не може зберегти інформацію, якщо вона не оброблена і не збережена за допомогою спеціальної команди. Таким чином, мозок людини працює як комп’ютер, перевіряючи, узагальнюючи, зберігаючи, тобто опрацьовуючи інформацію.
Звичайно, слід пам’ятати, що використання наочних посібників на одних уроках необхідне і корисне, а в інших випадках непотрібне і шкідливе. Адже, наочність – це знаряддя, яке при неумілому використанні може відвести учнів від вирішення головного завдання.
У загальному наочні посібники виконують ряд функцій:
- створюють в учнів конкретні уявлення про різноманітність органічного світу;
- дають уявлення про природні об’єкти, їхню величину, форму, забарвлення;
- дають можливість для ознайомлення із зовнішнім виглядом організму, показати особливості його цілісної будови або його дискретних одиниць та пристосування до умов середовища;
- сприяють умінню робити порівняльні характеристики;
- допомагають вивчати об’єкти, які неможливо розглянути неозброєним оком;
- забезпечують вироблення в учнів необхідних умінь та навичок;
- розвивають творче мислення і пізнавальні сили учнів;
- сприяють міцнішому засвоєнню інформації, спрощують та прискорюють процес підготовки учнів до уроку;
- дозволяють при малій затраті часу отримати великий об’єм інформації.
І все-таки, слово учителя на уроці найважливе. Воно головне, основне, і є керівництвом до дії. Ще М.І.Пирогов зауважував: «Слово ще може замінити наочність, але наочність ніколи не замінить слова».
Є кілька причин, через які більшість учнів мають схильність забувати те, що чують. Найбільш цікава та, в якому темпі учитель говорить і в якому темпі учні здатні слухати; більшість вчителів промовляють від 100 до 200 слів на хвилину. Але чи здатні діти сприймати такий потік інформації? Було доведено, що за високої концентрації уваги можна сприйняти лише половину слів. Учням важко тривалий час зосереджувати увагу, навіть, на цікавому матеріалі. Вони відволікаються, починають займатися сторонніми справами. Наукові дослідження доводять, що для того, щоб учні слухали і не думали над зайвими речами, вчителі повинні промовляти від 400 до 500 слів на хвилину. Але це неможливо. Таким чином, хоча лекційна форма навчання подобається учням, рівень засвоєння знань у них низький, тому що працює лише один – слуховий канал сприйняття інформації.
Отже, навчити біології лише словесними методами неможливо. Тому я постійно використовую різноманітну наочність:
- традиційні таблиці;
- рельєфні таблиці;
- дидактичні картки;
- живі екземпляри;
- вологі препарати;
- динамічні моделі;
- колекції та гербарії;
- муляжі;
- фото;
- мікропрепарати;
- екранні посібники (відео);
- м\медійна дошка (слайди).
Коли навчання пасивне, учні перебувають на уроці, майже, без запитань, без інтересу, без зацікавленості в результатах. Коли навчання активне, учні постійно знаходяться в стані пошуку, тому що хочуть отримати відповідь на запитання, потребують інформації, щоб вирішити проблему. Використання наочності під час подання інформації на уроках, збільшує запам’ятовування від 15% до 40%. Саме візуальні засоби поліпшують результати сприйняття слів майже на 200%. Я пересвідчувалась у цьому багато разів. Більшість учнів, майже, слово в слово можуть повторити моє словесне пояснення з використанням наочності. Причому не лише на тому уроці, коли вивчається тема, а й пізніше. Відтворити цю інформацію учні здатні не лише усно, а і в письмовому вигляді.
На сьогоднішній день я використовую слайдові презентації. Подання нового матеріалу, актуалізація знань і, навіть, систематизація та узагальнення, використовуючи презентації у програмах Power Point або Mowi Mejker забирає на 40% менше часу та підсилює подачу матеріалу. Тобто, коли до роботи залучаються різні аналізатори і зорові та слухові канали сприйняття інформації є більше шансів задовольнити пізнавальну активність учнів. Різниця лише в тому, що отримання інформації через сенсорні системи у всіх різна, так як у кожного домінує щось одне: або слух, або зір, або дотик і учень постійно ним користується для запам’ятовування. Учнів, у яких слух є основним, називають аудіалами. Їх добре видно, бо вони не пишуть конспектів, люблять диспути і обговорення певних проблемних запитань. Учнів, які сприймають інформацію за допомогою зору, називають візуалами. Їм обов’язково потрібні малюнки, схеми, картки… Вони зазвичай мовчазні. Досить імпульсивних та нетерплячих учнів називають кінестетиками. Вони неспокійні, метушливі і потребують особистої участі у процесі. Звичайно, чимало учнів поєднують у собі і візуалів, і аудіалів, і кінестетиків. А існують ще такі, що потребують практичних аспектів уроку, тобто хочуть бути залученими до отримання досвіду діяльності й експериментування. Отже, для того, щоб задовольнити потреби різних учнів, навчання повинне бути полісенсорним і різноманітним, а активний режим навчання є найбільш бажаним і виправданим для сучасних учнів.
І все-таки, слухати на уроці і щось бачити не є достатнім для того, щоб чогось навчитись. Головне – це робота головного мозку, який не просто вбирає інформацію, але й аналізує та обробляє її. Наш мозок схожий на комп’ютер, а ми його користувачі. Щоб комп’ютер працював, його необхідно ввімкнути. Так само потрібно «вмикати» і мозок учнів. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається, тому йому потрібне нове програмне забезпечення, наприклад, додати наочність. І, звичайно, комп’ютер не може зберегти інформацію, якщо вона не оброблена і не збережена за допомогою спеціальної команди. Таким чином, мозок людини працює як комп’ютер, перевіряючи, узагальнюючи, зберігаючи, тобто опрацьовуючи інформацію.
Звичайно, слід пам’ятати, що використання наочних посібників на одних уроках необхідне і корисне, а в інших випадках непотрібне і шкідливе. Адже, наочність – це знаряддя, яке при неумілому використанні може відвести учнів від вирішення головного завдання.
У загальному наочні посібники виконують ряд функцій:
- створюють в учнів конкретні уявлення про різноманітність органічного світу;
- дають уявлення про природні об’єкти, їхню величину, форму, забарвлення;
- дають можливість для ознайомлення із зовнішнім виглядом організму, показати особливості його цілісної будови або його дискретних одиниць та пристосування до умов середовища;
- сприяють умінню робити порівняльні характеристики;
- допомагають вивчати об’єкти, які неможливо розглянути неозброєним оком;
- забезпечують вироблення в учнів необхідних умінь та навичок;
- розвивають творче мислення і пізнавальні сили учнів;
- сприяють міцнішому засвоєнню інформації, спрощують та прискорюють процес підготовки учнів до уроку;
- дозволяють при малій затраті часу отримати великий об’єм інформації.
І все-таки, слово учителя на уроці найважливе. Воно головне, основне, і є керівництвом до дії. Ще М.І.Пирогов зауважував: «Слово ще може замінити наочність, але наочність ніколи не замінить слова».
Сучасні
інформаційно-комп’ютерні технології в біологічній освіті (із власного досвіду)
Сучасний
розвиток науки, в тому числі і біологічної, неможливий без інформаційної
культури особистості. Саме інформаційна культура виступає як предмет, приладдя
та результат соціальної активності кожної людини. Вона відображає характер і
рівень інформаційної взаємодії в суспільстві, тобто рівень розвитку
інформаційних технологій, що пов’язаний із перетворенням інформації. Для
учнів інформаційна культура сьогодні – це уміння працювати із прикладним
програмним забезпеченням, це глибоке проникнення в суть процесів опрацювання
інформації, це основа формування ІКТ-компетентності.
При вивченні біології в школі на сучасному етапі урок не повинен бути обмеженим підручником, класною дошкою та вчителем. За сучасними вимогами навчального стандарту традиційна форма уроку не зможе дати учням такого об’єму інформації, як урок з використанням інформаційних технологій.
Адже нові технологизовані покоління дітей потребують нових форм подання навчального матеріалу.
Як вчитель біології – науки ХХІ ст. – я повинна уміти розкрити перед учнями у вигляді сучасних комп’ютерних технологій закодовані наукою різні поняття і терміни, що є ключовими при вивченні певної теми. Тому що поняття біології є досить складними для розуміння, особливо учнями 7-9 класів. Розкривати теми саме елементами новизни, так як підручники нашим учням уже є не завжди цікавими.
Інформаційні системи і технології за спрямованістю використання на уроках – це:
1. Програмоване навчання з використанням різних комп’ютерних програм
2. Вивчення програмового матеріалу за допомогою комп’ютера.
3. Вивчення біологічних об’єктів та систем на базі комп’ютера.
4. Вивчення біологічних понять на базі комп’ютера.
5. Оцінювання знань і умінь за допомогою комп’ютера.
6. Різноманітні комп’ютерні комунікації.
Інформаційні комп’ютерні технології на моїх уроках біології є як:
- спосіб розширення індивідуальної активності учнів;
- спосіб самоорганізації праці та самонавчання;
- включення фізичних потенціалів організму дитини, які направляються на активізацію процесу мислення;
- спосіб покращення уваги та розвиток різних видів пам’яті: зорової, слухової, образної, змістової і навіть рухової;
- джерело додаткової інформації з предмету, а використання візуальної інформації завжди має позитивний ефект;
- ще один інструмент дослідження та вміння виділяти в інформації головне і другорядне;
- вміння упорядковувати, систематизувати та структурувати інформацію згідно заданої теми;
- вміння презентувати інформацію згідно програмового матеріалу;
- вміння швидко працювати із складними біологічними термінами, що мають грецькі або латинські складові;
- вміння встановлювати асоціативні зв’язки між інформаційними повідомленнями;
- збільшення обсягу спеціальних знань;
- покращення темпу проведення уроку;
- створення і використання нових методик контролю й оцінювання рівня знань учнів;
- інтернаціоналізація навчання.
Організація навчально-виховного процесу в школі передбачає реалізацію таких принципів дидактики як:
- відповідність навчального процесу системі закономірностей навчання;
- ведуча роль теоретичних знань;
- єдність освітньої, розвиваючої та виховної функцій навчання;
- стимулювання і мотивація позитивного ставлення учнів до навчання;
- єдність колективної форми роботи з індивідуальним підходом;
- орієнтованість навчання на активність учнів;
- відповідність інформаційно-технологічного забезпечення навчального процесу змісту навчання.
Із власного педагогічного досвіду, використовуючи інформаційно-комп’ютерні технології на уроках біології я можу впевнено стверджувати, що:
- покращується рівень самостійної роботи учнів;
- створюються умови самореалізації та самоствердження учнів;
- розширюється обсяг навчальної інформації ;
- активізується навчально-пізнавальна діяльність учнів;
- збагачується і нарощується власний досвід кожного учня.
У перспективі розвитку інформаційно-комп’ютерних технологій у школі особливо на уроках біології, на мою думку, повинні запровадитись:
- електронні конференції, що можуть використовуватись для співробітництва між вчителем і учнем, між учнями різних навчальних закладів у вигляді продуманих запитань-відповідей;
- відеоконференції, що відтворюють синхронний характер реалізації інформації у реальному часі;
- телеміст – спілкування «он лайн» багатьох учасників, тобто учнів на уроці, для обговорення певних тем.
Таким чином, можна зробити висновок, що використання інформаційно-комп’ютерних технологій на уроках набагато поповнює змістову і загальнокультурну складову частину інформаційного навчального середовища освітньої галузі, збільшує обсяг і якість професійних знань, впливає на швидкість і оптимальність вирішення завдань.
Достатній рівень інформаційної культури кожного з нас є однією із складових загальної культури особистості.
При вивченні біології в школі на сучасному етапі урок не повинен бути обмеженим підручником, класною дошкою та вчителем. За сучасними вимогами навчального стандарту традиційна форма уроку не зможе дати учням такого об’єму інформації, як урок з використанням інформаційних технологій.
Адже нові технологизовані покоління дітей потребують нових форм подання навчального матеріалу.
Як вчитель біології – науки ХХІ ст. – я повинна уміти розкрити перед учнями у вигляді сучасних комп’ютерних технологій закодовані наукою різні поняття і терміни, що є ключовими при вивченні певної теми. Тому що поняття біології є досить складними для розуміння, особливо учнями 7-9 класів. Розкривати теми саме елементами новизни, так як підручники нашим учням уже є не завжди цікавими.
Інформаційні системи і технології за спрямованістю використання на уроках – це:
1. Програмоване навчання з використанням різних комп’ютерних програм
2. Вивчення програмового матеріалу за допомогою комп’ютера.
3. Вивчення біологічних об’єктів та систем на базі комп’ютера.
4. Вивчення біологічних понять на базі комп’ютера.
5. Оцінювання знань і умінь за допомогою комп’ютера.
6. Різноманітні комп’ютерні комунікації.
Інформаційні комп’ютерні технології на моїх уроках біології є як:
- спосіб розширення індивідуальної активності учнів;
- спосіб самоорганізації праці та самонавчання;
- включення фізичних потенціалів організму дитини, які направляються на активізацію процесу мислення;
- спосіб покращення уваги та розвиток різних видів пам’яті: зорової, слухової, образної, змістової і навіть рухової;
- джерело додаткової інформації з предмету, а використання візуальної інформації завжди має позитивний ефект;
- ще один інструмент дослідження та вміння виділяти в інформації головне і другорядне;
- вміння упорядковувати, систематизувати та структурувати інформацію згідно заданої теми;
- вміння презентувати інформацію згідно програмового матеріалу;
- вміння швидко працювати із складними біологічними термінами, що мають грецькі або латинські складові;
- вміння встановлювати асоціативні зв’язки між інформаційними повідомленнями;
- збільшення обсягу спеціальних знань;
- покращення темпу проведення уроку;
- створення і використання нових методик контролю й оцінювання рівня знань учнів;
- інтернаціоналізація навчання.
Організація навчально-виховного процесу в школі передбачає реалізацію таких принципів дидактики як:
- відповідність навчального процесу системі закономірностей навчання;
- ведуча роль теоретичних знань;
- єдність освітньої, розвиваючої та виховної функцій навчання;
- стимулювання і мотивація позитивного ставлення учнів до навчання;
- єдність колективної форми роботи з індивідуальним підходом;
- орієнтованість навчання на активність учнів;
- відповідність інформаційно-технологічного забезпечення навчального процесу змісту навчання.
Із власного педагогічного досвіду, використовуючи інформаційно-комп’ютерні технології на уроках біології я можу впевнено стверджувати, що:
- покращується рівень самостійної роботи учнів;
- створюються умови самореалізації та самоствердження учнів;
- розширюється обсяг навчальної інформації ;
- активізується навчально-пізнавальна діяльність учнів;
- збагачується і нарощується власний досвід кожного учня.
У перспективі розвитку інформаційно-комп’ютерних технологій у школі особливо на уроках біології, на мою думку, повинні запровадитись:
- електронні конференції, що можуть використовуватись для співробітництва між вчителем і учнем, між учнями різних навчальних закладів у вигляді продуманих запитань-відповідей;
- відеоконференції, що відтворюють синхронний характер реалізації інформації у реальному часі;
- телеміст – спілкування «он лайн» багатьох учасників, тобто учнів на уроці, для обговорення певних тем.
Таким чином, можна зробити висновок, що використання інформаційно-комп’ютерних технологій на уроках набагато поповнює змістову і загальнокультурну складову частину інформаційного навчального середовища освітньої галузі, збільшує обсяг і якість професійних знань, впливає на швидкість і оптимальність вирішення завдань.
Достатній рівень інформаційної культури кожного з нас є однією із складових загальної культури особистості.
Використання
інформаційно-комунікаційних технологій – один з основних критеріїв
компетентності учнів
Знання заради знання -
шлях у нікуди.
Знання необхідні заради життя.
Знання необхідні заради життя.
Одним з основних критеріїв компетентності учнів – вміння використовувати інформаційно-комунікаційні
технології у своїй навчальній діяльності. Це є однією із задач біологічної
науки на сучасному етапі. Як вчитель біології я:
- оцінюю будь-яку роботу учня, виконану за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій для будь-якої діяльності. Це потребує індивідуального підходу до учнів під час навчання залежно від їхніх здібностей, індивідуального розвитку рівня абстрактно-логічного мислення. Необхідність створення інформаційного простору як із предмета, так і з саморозвитку особистості учня викликає необхідність, щоб я була компетентною не тільки зі свого предмета. Це у свою чергу потребує шукати серед колег-учителів інших предметів однодумців, навчати їх використанню інформаційно-комунікаційних технологій заради спільної діяльності з учнями;
- обираю значну кількість різноманітних завдань, гнучко змінюючи їх зміст за бажанням учня, щоб заінтригувати та зацікавити його;
- постійно займаюсь наукою, підвищуючи свій освітній рівень, щоб бути у руслі рівня її розвитку і допомагати учням у вирішенні біологічних завдань, використовуючи знання з інших галузей;
- допомагаю учням у їхній інформаційно-комунікаційній діяльності, оцінюючи та консультуючи їх роботи із загального природничого циклу. Цим знаходжу нові обдарування серед учнів, нові завдання, створюючи скарбничку досвіду. Звичайно, завдання повинні бути доступними для всіх груп учнів за їхнім розвитком, видом інтелекту та видом обдарованості.
Наочний супровід і мотивація учнів під час опрацювання методів і засобів отримання компетентності складається з:
- мотиваційного стимулювання й заохочення учнів;
- електронних посібників учителя, щоб бажаючі могли його використовувати й після видачі теоретичного матеріалу;
- підготовки довідково-методичних рекомендацій, де учень за вказівками вчителя виконує вправи за сходинками ускладнення вмінь і логічно-розумових міркувань.
Щоб упроваджувати в навчальний процес нові знання з інформаційних технологій, я як учитель біології:
- спостерігаю за змінами в інформаційних технологіях, за появою нових;
- маю відповідну літературу;
- кваліфіковано володію певними ІКТ;
- створюю власні дидактичні засоби для учнів.
Усе це потребує фінансових вкладень на придбання техніки та програмного забезпечення й витрат вільного часу на освоєння нового. Але ж знання виступають безпосереднім інструментом всіх практичних педагогічних дій і методологічним фундаментом професійної діяльності. І вся система теоретичних знань, знань-засобів, знань-цінностей реалізується в системі моїх професійних педагогічних умінь.
Важливим у вивченні біології є обґрунтована послідовність вивчення розділів курсу, що дає знання не окремих розділів, а задає цілісну предметну компетентність з усього курсу. Тому основними сферами моєї діяльності як сучасного вчителя для виконання розвитку компетентностей учнів є:
- систематизація накопичуваного матеріалу не за темами, а за завданнями різних профілів навчання біології;
- розробка різних тем із методичними рекомендаціями з виконання, оскільки це є мірилом компетенції учня від пошуку та моделюванню до створення роботи;
- розробка шаблонів планів різних типів уроку, щоб можна було вибирати потрібний під певну тему уроку, його мету та систему задач, складу учнів, для яких створюється урок;
- моніторинг рівня вивчення тем, аналіз і висновок про подальший розвиток викладання теми із метою підвищення компетентності учнів із теми для особистого розвитку;
- дослідження психологічної та інтелектуальної готовності учнів до вивчення предмета, теми, розділу, що полегшує вибір матеріалу до уроків, зменшує напруженість у діяльності;
- підготовка мотиваційного, теоретичного, психологічного повторення за темами, що полегшує вибір матеріалу до уроків, зменшує напруженість у діяльності;
- створення банку додаткових і домашніх завдань до різних категорій учнів за розвитком інтелекту й обдарованості, щоб створити атмосферу творчості та саморозвитку в навчанні.
Головним продуктом інновацій як процесу творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя, рівня його культури, мислення, світогляду тощо. Отже, творчий пошук педагогічних інновацій веде до новоутворень у цілісній системі особистості, сприяє професійному самовдосконаленню.
Виходячи з основних принципів проектування уроку з використанням інформаційних технологій, я виділяю стадії макроаналізу, технологічної стадії та стадію мікроаналізу. Це передбачає визначення дидактичної мети з орієнтацією на досягнення певних результатів, аргументацію необхідності застосування в навчальному процесі інформаційних технологій та електронних засобів, вибору необхідного ресурсу конкретного методичного призначення.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій робить мої уроки і яскравими, і насиченими, так як на них майже кожен учень працює активно, в них розвивається допитливість, пізнавальний інтерес. Комп'ютер дозволяє підсилити мотивацію навчання:
- шляхом активного діалогу учня з комп'ютером (людини з машиною);
- розмаїтістю й барвистістю інформації (текст + звук + колір + анімація);
- шляхом орієнтації навчання на успіх, тому що дозволяє довести рішення будь-якого завдання, опираючись на необхідну підказку;
- витримкою, спокоєм і «дружністю» машини стосовно учня.
Таким чином, використання інформаційно-комунікаційні технології у процесі організації навчання школярів біології дозволяє:
• активізувати когнітивно-креативну активну діяльність учнів;
• індивідуалізувати процес навчання;
• здійснювати моніторингові відстеження результативності навчання;
• створити комфортні психологічні умови для учнів при відповіді на питання та організувати самоконтроль;
• використовувати інформаційну базу глобальної мережі Інтернет та локальну шкільну мережу;
• реалізувати входження учня у реальний світ дорослих, у виробничу діяльність людини сучасного інформаційного цифрового суспільства в процесі роботи учня й учителя з використанням комп'ютерних технологій.
- оцінюю будь-яку роботу учня, виконану за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій для будь-якої діяльності. Це потребує індивідуального підходу до учнів під час навчання залежно від їхніх здібностей, індивідуального розвитку рівня абстрактно-логічного мислення. Необхідність створення інформаційного простору як із предмета, так і з саморозвитку особистості учня викликає необхідність, щоб я була компетентною не тільки зі свого предмета. Це у свою чергу потребує шукати серед колег-учителів інших предметів однодумців, навчати їх використанню інформаційно-комунікаційних технологій заради спільної діяльності з учнями;
- обираю значну кількість різноманітних завдань, гнучко змінюючи їх зміст за бажанням учня, щоб заінтригувати та зацікавити його;
- постійно займаюсь наукою, підвищуючи свій освітній рівень, щоб бути у руслі рівня її розвитку і допомагати учням у вирішенні біологічних завдань, використовуючи знання з інших галузей;
- допомагаю учням у їхній інформаційно-комунікаційній діяльності, оцінюючи та консультуючи їх роботи із загального природничого циклу. Цим знаходжу нові обдарування серед учнів, нові завдання, створюючи скарбничку досвіду. Звичайно, завдання повинні бути доступними для всіх груп учнів за їхнім розвитком, видом інтелекту та видом обдарованості.
Наочний супровід і мотивація учнів під час опрацювання методів і засобів отримання компетентності складається з:
- мотиваційного стимулювання й заохочення учнів;
- електронних посібників учителя, щоб бажаючі могли його використовувати й після видачі теоретичного матеріалу;
- підготовки довідково-методичних рекомендацій, де учень за вказівками вчителя виконує вправи за сходинками ускладнення вмінь і логічно-розумових міркувань.
Щоб упроваджувати в навчальний процес нові знання з інформаційних технологій, я як учитель біології:
- спостерігаю за змінами в інформаційних технологіях, за появою нових;
- маю відповідну літературу;
- кваліфіковано володію певними ІКТ;
- створюю власні дидактичні засоби для учнів.
Усе це потребує фінансових вкладень на придбання техніки та програмного забезпечення й витрат вільного часу на освоєння нового. Але ж знання виступають безпосереднім інструментом всіх практичних педагогічних дій і методологічним фундаментом професійної діяльності. І вся система теоретичних знань, знань-засобів, знань-цінностей реалізується в системі моїх професійних педагогічних умінь.
Важливим у вивченні біології є обґрунтована послідовність вивчення розділів курсу, що дає знання не окремих розділів, а задає цілісну предметну компетентність з усього курсу. Тому основними сферами моєї діяльності як сучасного вчителя для виконання розвитку компетентностей учнів є:
- систематизація накопичуваного матеріалу не за темами, а за завданнями різних профілів навчання біології;
- розробка різних тем із методичними рекомендаціями з виконання, оскільки це є мірилом компетенції учня від пошуку та моделюванню до створення роботи;
- розробка шаблонів планів різних типів уроку, щоб можна було вибирати потрібний під певну тему уроку, його мету та систему задач, складу учнів, для яких створюється урок;
- моніторинг рівня вивчення тем, аналіз і висновок про подальший розвиток викладання теми із метою підвищення компетентності учнів із теми для особистого розвитку;
- дослідження психологічної та інтелектуальної готовності учнів до вивчення предмета, теми, розділу, що полегшує вибір матеріалу до уроків, зменшує напруженість у діяльності;
- підготовка мотиваційного, теоретичного, психологічного повторення за темами, що полегшує вибір матеріалу до уроків, зменшує напруженість у діяльності;
- створення банку додаткових і домашніх завдань до різних категорій учнів за розвитком інтелекту й обдарованості, щоб створити атмосферу творчості та саморозвитку в навчанні.
Головним продуктом інновацій як процесу творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя, рівня його культури, мислення, світогляду тощо. Отже, творчий пошук педагогічних інновацій веде до новоутворень у цілісній системі особистості, сприяє професійному самовдосконаленню.
Виходячи з основних принципів проектування уроку з використанням інформаційних технологій, я виділяю стадії макроаналізу, технологічної стадії та стадію мікроаналізу. Це передбачає визначення дидактичної мети з орієнтацією на досягнення певних результатів, аргументацію необхідності застосування в навчальному процесі інформаційних технологій та електронних засобів, вибору необхідного ресурсу конкретного методичного призначення.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій робить мої уроки і яскравими, і насиченими, так як на них майже кожен учень працює активно, в них розвивається допитливість, пізнавальний інтерес. Комп'ютер дозволяє підсилити мотивацію навчання:
- шляхом активного діалогу учня з комп'ютером (людини з машиною);
- розмаїтістю й барвистістю інформації (текст + звук + колір + анімація);
- шляхом орієнтації навчання на успіх, тому що дозволяє довести рішення будь-якого завдання, опираючись на необхідну підказку;
- витримкою, спокоєм і «дружністю» машини стосовно учня.
Таким чином, використання інформаційно-комунікаційні технології у процесі організації навчання школярів біології дозволяє:
• активізувати когнітивно-креативну активну діяльність учнів;
• індивідуалізувати процес навчання;
• здійснювати моніторингові відстеження результативності навчання;
• створити комфортні психологічні умови для учнів при відповіді на питання та організувати самоконтроль;
• використовувати інформаційну базу глобальної мережі Інтернет та локальну шкільну мережу;
• реалізувати входження учня у реальний світ дорослих, у виробничу діяльність людини сучасного інформаційного цифрового суспільства в процесі роботи учня й учителя з використанням комп'ютерних технологій.
Використання нестандартних уроків - метод успішного досягнення результатів при вивченні біології
Для успішного досягнення результатів при вивченні біології часто застосовую нестандартні уроки. Вони дозволяють учням розкритися набагато більше, ніж на звичайних стандартних.
Уроки, засновані на формах практичної діяльності
1. Урок-дослідження, наприклад, «Дослідження різних видів пам’яті», 9 клас, під час якого учні досліджують свою логічно-смислову та чуттєво-образну пам’ять.
2. Урок-винахід, наприклад, «Клітинна будова рослин», 7 клас, на якому учні повертають колесо історії у ХVІІ ст.. і опрацьовують відкриття збільшувального приладу – мікроскопа та значення даного винаходу для подальшого вивчення мікросвіту.
3. Урок–виставка, наприклад, «Двостулкові молюски, їх різноманітність», 8 клас, на якому учні створюють виставкову залу, де представлені різноманітні представники двостулкових молюсків.
4. Урок-слідство, наприклад, «Тип Плоскі черви. Особливості процесів життєдіяльності», 8 клас, де учні проводять слідство, як людина може заразитися паразитичними формами плоских червів і до яких наслідків це призведе.
Уроки, що нагадують публічні форми спілкування
1. Урок-прес-конференція, наприклад, «Нейрогуморальна регуляція дихання. Профілактика захворювань органів дихання», 9 клас, який побудований у вигляді обговорення попередження захворювань органів дихання із присутністю фізіологів, лікарів, екологів.
2. Урок-аукціон, наприклад, «Різноманітність хвойних рослин», 7 клас, де учні розглядають різноманітність хвойних планети та аукціон картин відомих художників, на яких зображені хвойні рослини.
3. Урок-панорама; наприклад, «Загальна характеристика вищих спорових рослин» 7 клас де були представлені види мохоподібних, хвощеподібних, плауноподібних т папоротеподібних рослин у вигляді масштабної панорами на місцевості.
4. Урок-інтерв'ю, наприклад, «Екологічні групи рослин», 7 клас, на якому учні брали інтерв’ю у рослин різних екологічних груп про умови у яких ті росли та заходи по збереженню видового розмаїття (звичайно, рослинами були учні за бажанням).
5. Урок-репортаж, наприклад, «Сезонні явища у житті птахів. Перельоти птахів», 8 клас, де учні від імені різних перелітних птахів ведуть репортажі про зміни життя в різні сезони.
6. Урок-«жива газета», наприклад, «Листок – бічна частина пагона. Будова і різноманітність листків», 7 клас, під час якого учні розглядають різноманітні форми листкових пластинок, неначе читають все в газеті, так як знаючи будову листків, можна «прочитати» як живе чи жила рослина.
7. Урок-природничий журнал, наприклад, «Різноманітність комах», 8 клас для проведення якого готується багато карток із зображенням комах різних рядів, за допомогою яких вивчається їхня різноманітність, а при систематизації знань учні складають із карток «міні-журнали», поєднуючи комах згідно рядів, до яких вони належать.
Уроки, що спираються на фантазію
1. Урок-казка; наприклад, «Будова крові. Формені елементи крові», 9 клас, під час якого учні здійснюють віртуальний рух клітин крові по судинах у вигляді еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів, які казково розповідають про свої функції.
2. Урок-сюрприз; наприклад, «Значення водоростей у природі та житті людини», 7 клас в результаті якого, розглянувши роль водоростей, учні отримують сюрпризи у вигляді солодощів: шоколадних цукерок, мармеладу та морозива, у виготовленні яких використовувалась сировина із водоростей.
3. Урок-подорож; наприклад, «Одномембранні органели клітини», 10 клас коли учні «подорожують» по клітині, перескакуючи із органели на органелу, вивчаючи будову та функції кожної з них.
Уроки у формі змагань та ігор
1. Урок-конкурс; наприклад, «Характеристика тканин», 9 клас, під час якого учні, працюючи в групах, вивчаючи будову і функції тканин людини, характеризують їх так, неначе це конкурс, в результаті якого перемагає група, яка дасть вичерпну відповідь.
2. Урок-естафета; наприклад, «Клас Кісткові риби. Загальна характеристика класу, особливості процесів життєдіяльності», 8 клас, під час якого учні вивчаючи кісткові риби, передають із рук в руки муляж риби, неначе естафетну паличку, розповідаючи цікаву інформацію про них.
3. Урок-дуель; наприклад, «Будова клітин прокаріотів і еукаріотів», 10 клас коли учні, поділившись на дві групи, характеризують подібності та відмінності клітин прокаріотів та еукаріотів, як на дуелі, «вбиваючи» один одного все новими і новими знаннями.
4. Урок-кросворд; наприклад, «Сільськогосподарські, лікарські, декоративні рослини» 7 клас, у ході якого учні розгадують декілька кросвордів різних типів.
5. Урок-вікторина. наприклад, «Клас Дводольні», 7 клас на якому учні задають жартівливі або просто цікаві запитання про квіткові рослини, які ростуть на планеті.
Інтегровані уроки
Уроки, на яких використовуються знання з інших шкільних дисциплін та різноманітних галузей народного господарства. Наприклад, «Види м’язів. Механізм м’язового скорочення. Сила м’язів» 9 клас, для вивчення чого необхідні знання із фізики, хімії, історії.
Уроки з елементами історизму
1. Урок про вчених, наприклад, «Історія вивчення клітини», 10 клас, на якому у хронологічному порядку розглядається вклад вчених світу у вивченні клітини.
2. Урок-історичний огляд, наприклад, «Короткий нарис з історії розвитку біологічної науки», 10 клас.
3. Урок – портрет. наприклад, «Г.Мендель. закони успадкування», 11 клас, на якому дається біологічний портрет Грегора Менделя. .
Трансформовані традиційні уроки
1. Урок-лекція-парадокс; наприклад, «Адаптації як результат еволюційного процесу», 11 клас де учні, слухаючи лекцію про різноманітні пристосування у рослинному і тваринному світі, які на погляд учнів не повністю мали логічне пояснення.
2. Урок-парне опитування, наприклад, «Будова і функції скелетних м’язів», 9 клас під час якого учні попарно (один запитує – інший відповідає, потім навпаки) характеризують групи м’язів людини, які прикріплені до кісток і завдяки яким здійснюються різноманітні рухи людини в просторі
3. Урок-експрес-опитування, наприклад, «Характеристика класів і окремих родин», 7 клас, на якому кожен ряд учнів у класі відповідає на численні запитання короткими відповідями.
Рівень активності учнів на уроках залежить від використання на уроках методів, методичних прийомів і засобів навчання. Вибір методів, прийомів і засобів навчання, що підвищують ефективність навчальної діяльності школярів є однією з найважливіших вимог до уроку біології. Все це дає можливість у міру оволодіння біологічними поняттями створити необхідну базу для їх подальшого використання, озброєння школярів навчальними вміннями, включити їх в пізнавальну діяльність.
Роль творчих завдань на уроках біології
Навчання починається
із здивування,
а здивувати дитину можна лише на уроках біології
а здивувати дитину можна лише на уроках біології
Використання творчих завдань на
уроках біології значно підвищує ефективність навчання. Творче завдання - це
завдання, при вирішенні якого необхідно знайти новий алгоритм розв'язання.
Умови таких завдань безпосередньо не говорять про те, які знання знадобляться
для їх вирішення, тому діяльність учнів спрямована на їх виявлення і підбір
необхідних відомостей. При вирішенні таких завдань можуть знадобитися знання з
різних розділів фізики, хімії, географії, екології і т.д. Основною ознакою
творчого процесу служить відмова від традиційного підходу до інтерпретації
існуючих даних.
Творчі завдання на уроках біології дозволяють:
- узагальнити, повторити і засвоїти навчальний матеріал;
- ознайомити учнів з досягненнями в галузі природничих наук;
- розвивати творчі здібності учнів, пізнавальний інтерес, абстрактне і логічне мислення;
- формувати навички спільної роботи;
- встановити міжпредметні зв'язки.
Проводити уроки, на яких використовуються творчі завдання набагато важче, зате ці уроки мають позитивний вплив на учнів, формуючи у них інтерес до біології, розвиваючи творче мислення. Завдання можуть бути розділені на кількісні (розрахункові), якісні та експериментальні.
Творчі завдання на уроках біології дозволяють:
- узагальнити, повторити і засвоїти навчальний матеріал;
- ознайомити учнів з досягненнями в галузі природничих наук;
- розвивати творчі здібності учнів, пізнавальний інтерес, абстрактне і логічне мислення;
- формувати навички спільної роботи;
- встановити міжпредметні зв'язки.
Проводити уроки, на яких використовуються творчі завдання набагато важче, зате ці уроки мають позитивний вплив на учнів, формуючи у них інтерес до біології, розвиваючи творче мислення. Завдання можуть бути розділені на кількісні (розрахункові), якісні та експериментальні.
Кількісні завдання
Багато
спостережень і дослідів з біології людини пов'язані з вимірами: визначення
росту і маси тіла, підрахунок частоти пульсу і дихальних рухів, визначення
життєвої ємності легень, часу максимальної затримки дихання. Вимірювання
дозволяють перевірити навички самоконтролю і порівняти отримані дані із
середньостатистичними. Результати вимірювань в подальшому
використовуються учнями для оцінки стану свого здоров'я, складання раціону
харчування, антропометричних вимірів…
Якісні задачі
До якісних відносяться, наприклад,
завдання на порівняння органів людини з гомологічними органами тварин. Це дає
можливість ознайомити учнів з методами порівняльної анатомії. При вирішенні
задач такого типу визначаються лише якісні співвідношення між біологічними
величинами, що дає можливість виявити причинно-наслідкові зв'язки між явищами.
При цьому часто використовуються малюнки, графіки, таблиці, іноді експеримент.
Завдання на розпізнавання органів за їх функціями сприяють кращому розумінню
учнями взаємозв'язків в організмі.
До якісних можна віднести також задачі наступних типів:
- завдання, що вимагають розпізнавання органів за їх словесним описом;
- завдання на визначення демонстрованих фізіологічних процесів (наприклад, визначення умовних і безумовних рефлексів і їх гальмування);
- завдання на зв'язок будови і функції, наприклад, визначення потужності шийних м'язів по горбистості на потиличній кістці людини;
- завдання на зв'язок теоретичних знань основ анатомії і фізіології людини з особистою і загальною гігієною.
До якісних можна віднести також задачі наступних типів:
- завдання, що вимагають розпізнавання органів за їх словесним описом;
- завдання на визначення демонстрованих фізіологічних процесів (наприклад, визначення умовних і безумовних рефлексів і їх гальмування);
- завдання на зв'язок будови і функції, наприклад, визначення потужності шийних м'язів по горбистості на потиличній кістці людини;
- завдання на зв'язок теоретичних знань основ анатомії і фізіології людини з особистою і загальною гігієною.
Експериментальні
задачі
До експериментальних завдань
відносять формулювання висновків з результатів досвіду, доказ висунутих
припущень. Завдання на складання гіпотези використовуються в тих випадках, коли
в учнів були визначені теоретичні знання або матеріали спостережень, на
підставі яких можна зробити які-небудь припущення. Такі експериментальні задачі
проводяться за звичайним планом: складання гіпотези, обговорення способів її
перевірки, конструювання досвіду і його проведення. Правильність висунутого
припущення доводиться експериментально. Пропонується кілька однотипних завдань.
Одні з них розбираються разом з учнями, інші використовуються для самостійного
складання гіпотез.
Приклад 1. Дайте відповіді на наступні питання, самостійно виконавши необхідні рухові дії: нахили, присідання, вставання і т.п.
- Чому сидить на стільці людина не може встати, не нахилившись вперед?
- Чому при глибокому присіданні ми піднімаємося на носки?
- Чому, якщо притулитися до стінки правою стороною тіла, не можна відвести ліву ногу в сторону?
- Чому при нахилі вперед без згинання ніг в колінах гомілка відхиляється назад?
Аналіз результатів дослідів підводить учнів до розуміння не тільки важливих біологічних законів, а й універсальності законів фізики: стійка рівновага зберігається в тому випадку, коли проекція центра ваги знаходиться над площею опори.
Приклад 2. Як довести, що кровоносні судини під шкірою руки - вени?
Учні вирішували завдання різними способами. Частина з них виходила з визначення вени. Інші шукали такі досліди, якими можна довести, що кров у венах рухається до серця: «Потрібно здавити руку в зап'ястку. Якщо ми бачимо, що судини набухають зі сторони кисті, значить це вени, тому кров по них рухається до серця». Завдання можна вирішити, будуючи логічні міркування: «Видимі на поверхні руки судини не можуть бути капілярами, бо вони великі, і не можуть бути артеріями, тому не пульсують. Значить, це вени ».
У творчих завданнях можуть використовуватися протиріччя в наукових фактах, протиріччя між життєвими уявленнями і науковими фактами, а також нові факти, яким важко знайти пояснення на основі наявних знань. Завдання інноваційного типу пов'язані з усвідомленням школярами нових для них фактів та ідей на основі загальних закономірностей і логічних умовиводів. В якості прикладу розглянемо наступну задачу: яйце зважили перед початком і в кінці інкубації, чи змінилася вага яйця? В кінці інкубації маса яйця повинна бути менше, тому що частина речовин витрачається в енергетичних процесах, необхідних для розвитку курчати, а продукти окислення видалені з яйця через пори в шкаралупі. Шляхом міркування школярі приходять до висновку, що містить нову інформацію, можливо, невідому їм.
Розвитку творчих здібностей учнів значною мірою сприяють задачі, що вимагають використання життєвого досвіду і повсякденних спостережень. Життєвий досвід часто вступає в протиріччя з отриманими на заняттях відомостями, породжуючи проблемні ситуації, дискусії, суперечки, що є передумовою для створення творчої атмосфери на уроці.
Творчі завдання можна класифікувати так:
- завдання на встановлення причинних зв'язків; наприклад, чому людина може без їжі обійтися кілька тижнів, без води - декілька діб, а без повітря - кілька хвилин? Відповіді учнів можуть бути такими:
- Для обміну речовин необхідний кисень, припинення обміну речовин означає загибель організму, тому киснем повинні безперервно забезпечуватися всі клітини організму;
- Без їжі і води людина може прожити кілька тижнів, тому в людському організмі є запас білків, жирів, вуглеводів, а запасів кисню в організмі немає;
- Без їжі людина може обійтися кілька тижнів, тому в організмі є накопичення жиру - ними людина і харчується; вода також знаходиться в організмі, а ось кисню в крові і органах мало, і якщо його немає в повітрі, то людина задихається.
- завдання, що формують системне мислення; наприклад, у чому перевага правильної постави для нормальної життєдіяльності ростучого організму?
У своїх відповідях учні відзначали, що правильна постава має не тільки естетичне значення; при неправильній поставі неминуче відбувається викривлення хребта, що ускладнює роботу серця, легень та інших внутрішніх органів; при правильній поставі краще протікає процес росту людини.
- семантичні задачі; на пояснення термінів, визначень, відмінностей побутової та наукової номенклатури, наприклад, пояснити смислове значення і походження слова «печінка». В основному учні відповідають вірно:
- печінка походить від слова «піч», вона зігріває своїм теплом проходить через неї кров, обігріває наш організм, в печінці відбувається сильний обмін речовин;
- завдання на виявлення зв'язків між образною і словесною інформацією; наприклад, чому волосся, яке розміщене на шкірі, піднімається від холоду, страху, стресу, як говорять «стає дибки»?
Відповіді учнів досить прості і зрозумілі: скорочуючись, м'язи піднімають волосся; при переляку, перезбудженні нервовий імпульс надходить до м'язів, що піднімає волосся, вони скорочуються, і волосся підіймається.
Поясніть прислів'я: «Сите черево глухе до вчення».
Відповіді учнів можуть бути частково помилковими, так як спираються на досвід поколінь: під час їжі кров підливає до шлунку, в головний мозок в цей час крові надходить менше, і через це міркує погано; після прийняття їжі кров підливає до шлунку для травлення, і коли ми починаємо розумову роботу, то мозок працює не на повну силу (зосередитися буде важче); поки їжа не перетравиться, організм не стане перемикатися на роботу мозку; коли людина їсть, кров приливає до шлунку, щоб переварити їжу.
- завдання на зв'язок цільових і причинних відносин; наприклад, чому ноги замерзають на морозі швидше інших частин тіла? Відповіді учнів можуть бути досить анатомічно цікавими і альтернативними: ноги замерзають на морозі швидше інших частин тіла, тому що тиск крові в них менше і циркуляція слабкіше, тому судини знаходяться далеко від серця; ноги швидше замерзають, тому кровообіг у ногах відбувається повільно; ноги розташовані далі від серця, і кров туди надходить довше, циркулює кров в ногах повільніше, ніж в інших органах.
Альтернативні відповіді:
- ноги знаходяться ближче до землі, а земля взимку холодна;
- процес кровообігу займає великий період часу, і кров у ногах за цей час остигає;
- на ногах шкіра тонша, ніж на інших частинах тіла;
- ноги довші, ніж інші кінцівки тіла, і кров поки туди доходить, холоне;
- на морозі кров стає більш густою і в'язкою, тому повільніше пересувається.
На жаль, навіть у правильних відповідях учні не вказували, що в венах кров рухається проти сили тяжіння і тому застоюється.
- завдання на розвиток системоутворюючої творчої активності; наприклад, печінку називають «хімічною лабораторією», «продовольчим складом», «диспетчером організму». Що лежить в основі таких образних виразів? До якої системи органів вона відноситься і чому?
Відповіді учнів бувають такими:
- у печінці відбуваються хімічні перетворення речовин, синтезуються білки, в ній міститься безліч різних вітамінів, надлишок вуглеводів відкладається в печінці у вигляді глікогену;
- печінка бере участь у підтриманні постійності крові; вона затримує отруйні речовини, в печінці синтезуються білки, вуглеводи, ферменти;
- завдання на спостережливість; наприклад, на які кістки спираються руки, коли на фізкультурі поступає команда покласти їх на стегна. Учні відповідають по-різному: на тазові кістки або на стегнові кістки. Це просте питання дає можливість з'ясувати, чи правильно школярі розрізняють наукові терміни і життєві назви, чи вірно представляють топографію кістяка. Вони вчаться аналізувати факти повсякденного життя і, насамперед, навчаються помічати їх.
До завдань на спостережливість відносяться такі, для вирішення яких достатньо звернутися до відомих явищ і фактів. Систематична робота в цьому напрямку спонукає учнів інакше глянути на звичайні явища. Ось наприклад,
- чому руки рухаються при ходьбі? чи є на долонях сальні залози? Обговорюючи відповіді учнів на перше питання, можна показати його зв'язок з проблемою філогенезу людини. Відомо, що предки людини ходили на чотирьох ногах і всі чотири кінцівки працювали. Отже, рефлекторні зв'язки могли зберегтися. Цей фізіологічний атавізм використовують спортсмени: коли треба зробити фінішний ривок, рекомендують посилити роботу рук - це рефлекторно викликає прискорення бігу.
Приклад 1. Дайте відповіді на наступні питання, самостійно виконавши необхідні рухові дії: нахили, присідання, вставання і т.п.
- Чому сидить на стільці людина не може встати, не нахилившись вперед?
- Чому при глибокому присіданні ми піднімаємося на носки?
- Чому, якщо притулитися до стінки правою стороною тіла, не можна відвести ліву ногу в сторону?
- Чому при нахилі вперед без згинання ніг в колінах гомілка відхиляється назад?
Аналіз результатів дослідів підводить учнів до розуміння не тільки важливих біологічних законів, а й універсальності законів фізики: стійка рівновага зберігається в тому випадку, коли проекція центра ваги знаходиться над площею опори.
Приклад 2. Як довести, що кровоносні судини під шкірою руки - вени?
Учні вирішували завдання різними способами. Частина з них виходила з визначення вени. Інші шукали такі досліди, якими можна довести, що кров у венах рухається до серця: «Потрібно здавити руку в зап'ястку. Якщо ми бачимо, що судини набухають зі сторони кисті, значить це вени, тому кров по них рухається до серця». Завдання можна вирішити, будуючи логічні міркування: «Видимі на поверхні руки судини не можуть бути капілярами, бо вони великі, і не можуть бути артеріями, тому не пульсують. Значить, це вени ».
У творчих завданнях можуть використовуватися протиріччя в наукових фактах, протиріччя між життєвими уявленнями і науковими фактами, а також нові факти, яким важко знайти пояснення на основі наявних знань. Завдання інноваційного типу пов'язані з усвідомленням школярами нових для них фактів та ідей на основі загальних закономірностей і логічних умовиводів. В якості прикладу розглянемо наступну задачу: яйце зважили перед початком і в кінці інкубації, чи змінилася вага яйця? В кінці інкубації маса яйця повинна бути менше, тому що частина речовин витрачається в енергетичних процесах, необхідних для розвитку курчати, а продукти окислення видалені з яйця через пори в шкаралупі. Шляхом міркування школярі приходять до висновку, що містить нову інформацію, можливо, невідому їм.
Розвитку творчих здібностей учнів значною мірою сприяють задачі, що вимагають використання життєвого досвіду і повсякденних спостережень. Життєвий досвід часто вступає в протиріччя з отриманими на заняттях відомостями, породжуючи проблемні ситуації, дискусії, суперечки, що є передумовою для створення творчої атмосфери на уроці.
Творчі завдання можна класифікувати так:
- завдання на встановлення причинних зв'язків; наприклад, чому людина може без їжі обійтися кілька тижнів, без води - декілька діб, а без повітря - кілька хвилин? Відповіді учнів можуть бути такими:
- Для обміну речовин необхідний кисень, припинення обміну речовин означає загибель організму, тому киснем повинні безперервно забезпечуватися всі клітини організму;
- Без їжі і води людина може прожити кілька тижнів, тому в людському організмі є запас білків, жирів, вуглеводів, а запасів кисню в організмі немає;
- Без їжі людина може обійтися кілька тижнів, тому в організмі є накопичення жиру - ними людина і харчується; вода також знаходиться в організмі, а ось кисню в крові і органах мало, і якщо його немає в повітрі, то людина задихається.
- завдання, що формують системне мислення; наприклад, у чому перевага правильної постави для нормальної життєдіяльності ростучого організму?
У своїх відповідях учні відзначали, що правильна постава має не тільки естетичне значення; при неправильній поставі неминуче відбувається викривлення хребта, що ускладнює роботу серця, легень та інших внутрішніх органів; при правильній поставі краще протікає процес росту людини.
- семантичні задачі; на пояснення термінів, визначень, відмінностей побутової та наукової номенклатури, наприклад, пояснити смислове значення і походження слова «печінка». В основному учні відповідають вірно:
- печінка походить від слова «піч», вона зігріває своїм теплом проходить через неї кров, обігріває наш організм, в печінці відбувається сильний обмін речовин;
- завдання на виявлення зв'язків між образною і словесною інформацією; наприклад, чому волосся, яке розміщене на шкірі, піднімається від холоду, страху, стресу, як говорять «стає дибки»?
Відповіді учнів досить прості і зрозумілі: скорочуючись, м'язи піднімають волосся; при переляку, перезбудженні нервовий імпульс надходить до м'язів, що піднімає волосся, вони скорочуються, і волосся підіймається.
Поясніть прислів'я: «Сите черево глухе до вчення».
Відповіді учнів можуть бути частково помилковими, так як спираються на досвід поколінь: під час їжі кров підливає до шлунку, в головний мозок в цей час крові надходить менше, і через це міркує погано; після прийняття їжі кров підливає до шлунку для травлення, і коли ми починаємо розумову роботу, то мозок працює не на повну силу (зосередитися буде важче); поки їжа не перетравиться, організм не стане перемикатися на роботу мозку; коли людина їсть, кров приливає до шлунку, щоб переварити їжу.
- завдання на зв'язок цільових і причинних відносин; наприклад, чому ноги замерзають на морозі швидше інших частин тіла? Відповіді учнів можуть бути досить анатомічно цікавими і альтернативними: ноги замерзають на морозі швидше інших частин тіла, тому що тиск крові в них менше і циркуляція слабкіше, тому судини знаходяться далеко від серця; ноги швидше замерзають, тому кровообіг у ногах відбувається повільно; ноги розташовані далі від серця, і кров туди надходить довше, циркулює кров в ногах повільніше, ніж в інших органах.
Альтернативні відповіді:
- ноги знаходяться ближче до землі, а земля взимку холодна;
- процес кровообігу займає великий період часу, і кров у ногах за цей час остигає;
- на ногах шкіра тонша, ніж на інших частинах тіла;
- ноги довші, ніж інші кінцівки тіла, і кров поки туди доходить, холоне;
- на морозі кров стає більш густою і в'язкою, тому повільніше пересувається.
На жаль, навіть у правильних відповідях учні не вказували, що в венах кров рухається проти сили тяжіння і тому застоюється.
- завдання на розвиток системоутворюючої творчої активності; наприклад, печінку називають «хімічною лабораторією», «продовольчим складом», «диспетчером організму». Що лежить в основі таких образних виразів? До якої системи органів вона відноситься і чому?
Відповіді учнів бувають такими:
- у печінці відбуваються хімічні перетворення речовин, синтезуються білки, в ній міститься безліч різних вітамінів, надлишок вуглеводів відкладається в печінці у вигляді глікогену;
- печінка бере участь у підтриманні постійності крові; вона затримує отруйні речовини, в печінці синтезуються білки, вуглеводи, ферменти;
- завдання на спостережливість; наприклад, на які кістки спираються руки, коли на фізкультурі поступає команда покласти їх на стегна. Учні відповідають по-різному: на тазові кістки або на стегнові кістки. Це просте питання дає можливість з'ясувати, чи правильно школярі розрізняють наукові терміни і життєві назви, чи вірно представляють топографію кістяка. Вони вчаться аналізувати факти повсякденного життя і, насамперед, навчаються помічати їх.
До завдань на спостережливість відносяться такі, для вирішення яких достатньо звернутися до відомих явищ і фактів. Систематична робота в цьому напрямку спонукає учнів інакше глянути на звичайні явища. Ось наприклад,
- чому руки рухаються при ходьбі? чи є на долонях сальні залози? Обговорюючи відповіді учнів на перше питання, можна показати його зв'язок з проблемою філогенезу людини. Відомо, що предки людини ходили на чотирьох ногах і всі чотири кінцівки працювали. Отже, рефлекторні зв'язки могли зберегтися. Цей фізіологічний атавізм використовують спортсмени: коли треба зробити фінішний ривок, рекомендують посилити роботу рук - це рефлекторно викликає прискорення бігу.
Навчання рішенню
творчих завдань
Розвиток навичок вирішення творчих
завдань включає в себе такі етапи:
1. Спочатку на уроці колективно обговорювалися і вирішувалися конкретні завдання за таким планом: постановка проблемного питання; знайомство зі змістом задачі; підбір способів вирішення задачі (алгоритм: формула, схема, інструкція, евристична бесіда); міркування за допомогою логічних прийомів (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування); висловлювання припущень; перевірка правильності умовиводів за допомогою перегляду натуральних об’єктів, таблиць, малюнків; корекція помилок; формулювання висновків.
2. Після засвоєння основних алгоритмів розв'язання задач, учням пропонувалися завдання, вирішення яких вимагало застосування відомого алгоритму в нових умовах, наприклад при вивченні іншої теми. Так, при вивченні властивостей крові учні розглядали способи приготування протидифтерійної сироватки, при вивченні дихання - питання про виготовлення антигрипозної сироватки. Консультацію вчителя учні використовували лише для актуалізації знань.
3. Учні виконували завдання самостійно. По мірі вирішення творчих завдань учні засвоювали колишні і знаходили нові алгоритми, не потребуючи підказок вчителя. В учнів з'являвся стійкий інтерес до навчальних дій і потреба в творчій активності.
До вирішення творчих завдань учні підходять по-різному. У ході рішення вони часто задають вчителю або один одному питання, що вимагають нестандартних відповідей. Вислухавши гіпотезу вчителя, учні висловлюють свої міркування, які іноді не збігаються з думкою вчителя. Виникає дискусія - активний пошук правильного рішення, в ході якого школярі використовують не тільки накопичені теоретичні знання, але і свій життєвий досвід.
Нижче наведені приклади типових завдань, використовуваних мною для виявлення творчих можливостей учнів. Досвід показав, що такого роду задачі сприяють засвоєнню теоретичного матеріалу, мобілізують життєвий досвід учнів, розвивають вміння оперувати фактами, висловлювати припущення, доводити свої ідеї. У школярів розвивається пізнавальна активність, уява, спостережливість, а головне, зростає інтерес до предмету і самостійної роботи.
Електронно-методичне портфоліо
1. Спочатку на уроці колективно обговорювалися і вирішувалися конкретні завдання за таким планом: постановка проблемного питання; знайомство зі змістом задачі; підбір способів вирішення задачі (алгоритм: формула, схема, інструкція, евристична бесіда); міркування за допомогою логічних прийомів (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування); висловлювання припущень; перевірка правильності умовиводів за допомогою перегляду натуральних об’єктів, таблиць, малюнків; корекція помилок; формулювання висновків.
2. Після засвоєння основних алгоритмів розв'язання задач, учням пропонувалися завдання, вирішення яких вимагало застосування відомого алгоритму в нових умовах, наприклад при вивченні іншої теми. Так, при вивченні властивостей крові учні розглядали способи приготування протидифтерійної сироватки, при вивченні дихання - питання про виготовлення антигрипозної сироватки. Консультацію вчителя учні використовували лише для актуалізації знань.
3. Учні виконували завдання самостійно. По мірі вирішення творчих завдань учні засвоювали колишні і знаходили нові алгоритми, не потребуючи підказок вчителя. В учнів з'являвся стійкий інтерес до навчальних дій і потреба в творчій активності.
До вирішення творчих завдань учні підходять по-різному. У ході рішення вони часто задають вчителю або один одному питання, що вимагають нестандартних відповідей. Вислухавши гіпотезу вчителя, учні висловлюють свої міркування, які іноді не збігаються з думкою вчителя. Виникає дискусія - активний пошук правильного рішення, в ході якого школярі використовують не тільки накопичені теоретичні знання, але і свій життєвий досвід.
Нижче наведені приклади типових завдань, використовуваних мною для виявлення творчих можливостей учнів. Досвід показав, що такого роду задачі сприяють засвоєнню теоретичного матеріалу, мобілізують життєвий досвід учнів, розвивають вміння оперувати фактами, висловлювати припущення, доводити свої ідеї. У школярів розвивається пізнавальна активність, уява, спостережливість, а головне, зростає інтерес до предмету і самостійної роботи.
Електронно-методичне портфоліо
Немає коментарів:
Дописати коментар