Усі ми дуже часто чуємо таку фразу: “Не нервуйте, адже нервові клітнини не відновлюються”. Однак це не більш ніж один із найпоширеніших міфів, які стосуються нашого організму і вводять нас в оману; більшість людей вірить, що кількість нервових клітин з часом зменшується. Насправді ж, клітини нервової системи ще й як регенеруються: у людському мозку є ділянки, де інтенсивно ідуть процеси формування нових нейронів – нервових клітин – упродовж всього життя. Цей факт був відомий і раніше, проте тільки зараз, використовуючи особливості випробовувань ядерної зброї у ХХ столітті, шведським вченим таки вдалося остаточно його довести.
Такі випробовування активно проводилися у світі у проміжку від 1945 до 1963 року. Внаслідок цього в атмосферу Землі викидалася величезна кількість радіоактивних ізотопів хімічних елементів. Ізотопом, який зацікавив науковців, що займалися вивченням нервової системи, став вуглець-14; він був отриманий як результат ядерного розчеплення, і з тих пір його використовують для радіовуглецевого датування, тобто визначення віку різноманітних предметів і речей, що дійшли до нашого часу із давнини. Вуглець-14 потрапляє в людський організм з атмосфери, а потім береться клітинами як матеріал для формування нових ланцюжків ДНК майбутніх клітин. Щоб дізнатись вік тої чи іншої клітини, проводять вимірювання кількості вуглецю-14 у ДНК нейронів, оскільки кількість його в атмосфері на момент народження клітини точно дорівнює його кількості в цих клітинах.
Дослідження проводилися командою вчених з Каролінського інституту, Стокгольм, Швеція, під керівництвом Джонаса Фрізена. Взявши згоду на використання клітин 120 людей після їх смерті, вони провели радіовуглецевий аналіз цих клітин і виявили, що у деяких з них рівень вмісту вуглецю-14 був значно вищим, ніж у інших клітинах. Таким чином, було прослідковано вплив зменшення кількості ізотопу в атмосфері після завершення ядерних випробовувань на його вміст у нервовій клітині. Це свідчить про те, що деякі нейрони сформувалися до 1963 р., а деякі – після, а отже, є науковим доведенням того факту, що нервові клітини все-таки відновлюються.
Такий спосіб вивчення віку клітин був застосований до декількох ділянок мозку, і виявилось, що регенеруються нейрони тільки в області, яка називається гіппокампом. Вона бере участь у механізмах формування емоцій, а також переходу пам’яті з короткочасної у довготривалу (консолідація). Кірсті Сполдінг, один зі вчених, що займалися цим дослідженням, повідомляє, що їхньою метою було порівняти вміст ізотопу вуглецю-14 у різних ділянках мозку і тим самим перевірити гіпотезу про унікальність вказаної області. Саме ж відновлення клітин відбувається у “вічно молодій” зубчастій фасції – звивині, розташованій в глибині борозни гіппокампу.
Як засвідчують вчені, ця зубчаста звивина може відігравати основну роль у функціонуванні головного мозку, формуванні пізнавальної функції, пам’яті, особистості. Подальше вивчення цього питання допоможе неврологам досконаліше пізнати наш мозок, розібратися у причинах проходження тих чи інших складних нервових процесів, тобто підняти завісу таємничості, якою ці аспекти приховані наразі.
Такі випробовування активно проводилися у світі у проміжку від 1945 до 1963 року. Внаслідок цього в атмосферу Землі викидалася величезна кількість радіоактивних ізотопів хімічних елементів. Ізотопом, який зацікавив науковців, що займалися вивченням нервової системи, став вуглець-14; він був отриманий як результат ядерного розчеплення, і з тих пір його використовують для радіовуглецевого датування, тобто визначення віку різноманітних предметів і речей, що дійшли до нашого часу із давнини. Вуглець-14 потрапляє в людський організм з атмосфери, а потім береться клітинами як матеріал для формування нових ланцюжків ДНК майбутніх клітин. Щоб дізнатись вік тої чи іншої клітини, проводять вимірювання кількості вуглецю-14 у ДНК нейронів, оскільки кількість його в атмосфері на момент народження клітини точно дорівнює його кількості в цих клітинах.
Дослідження проводилися командою вчених з Каролінського інституту, Стокгольм, Швеція, під керівництвом Джонаса Фрізена. Взявши згоду на використання клітин 120 людей після їх смерті, вони провели радіовуглецевий аналіз цих клітин і виявили, що у деяких з них рівень вмісту вуглецю-14 був значно вищим, ніж у інших клітинах. Таким чином, було прослідковано вплив зменшення кількості ізотопу в атмосфері після завершення ядерних випробовувань на його вміст у нервовій клітині. Це свідчить про те, що деякі нейрони сформувалися до 1963 р., а деякі – після, а отже, є науковим доведенням того факту, що нервові клітини все-таки відновлюються.
Такий спосіб вивчення віку клітин був застосований до декількох ділянок мозку, і виявилось, що регенеруються нейрони тільки в області, яка називається гіппокампом. Вона бере участь у механізмах формування емоцій, а також переходу пам’яті з короткочасної у довготривалу (консолідація). Кірсті Сполдінг, один зі вчених, що займалися цим дослідженням, повідомляє, що їхньою метою було порівняти вміст ізотопу вуглецю-14 у різних ділянках мозку і тим самим перевірити гіпотезу про унікальність вказаної області. Саме ж відновлення клітин відбувається у “вічно молодій” зубчастій фасції – звивині, розташованій в глибині борозни гіппокампу.
Як засвідчують вчені, ця зубчаста звивина може відігравати основну роль у функціонуванні головного мозку, формуванні пізнавальної функції, пам’яті, особистості. Подальше вивчення цього питання допоможе неврологам досконаліше пізнати наш мозок, розібратися у причинах проходження тих чи інших складних нервових процесів, тобто підняти завісу таємничості, якою ці аспекти приховані наразі.
