Дистанційні матеріали для 9а класу на 18.03.20р.

Опрацювати опублікований матеріал  на блозі,§ 41 з підручника та відео Мутації Спадкова мінливість , виконати тести за посиланням join.naurok.ua код 122205

Типи мутацій

Мутації – стійкі зміни генетичного апарату, які виникають раптово і призводять до змін тих чи інших спадкових ознак організму. Основи вчення про мутації заклав нідерландський ботанік та генетик Гуго де Фріз (1848-1935), який і запропонував цей термін. Основними положеннями мутаційної теорії є:

■ мутації виникають раптово;

■ зміни, спричинені мутаціями, стійкі і можуть успадковуватися;

■ мутації неспрямовані, тобто можуть бути корисними, шкідливими або нейтральними для організмів;

■ одні й ті самі мутації можуть виникати неодноразово;

■ здатність утворювати мутації ε універсальною властивістю всіх живих організмів.

Основні типи мутацій
За типом клітин, у яких виникають зміни	За впливом на життєдіяльність	За змінами у спадковому апараті	За характером походження
• Генеративні. • Соматичні	■ Летальні. ■ Суб летальні. ■ Нейтральні	■ Геномні. ■ Хромосомні. ■ Генні	■ Спонтанні (самочинні). ■ Індуковані (штучні)

Мутації за типом клітин, в яких виникають зміни:

• • генеративні – виникають у статевих клітинах і успадковуються при статевому розмноженні;
• • соматичні – виникають у нестатевих клітинах і успадковуються при вегетативному чи нестатевому розмноженні.

Мутації за впливом на життєдіяльність:

• • летальні – спричинюють загибель організмів ще до моменту народження або до настання здатності до розмноження;
• • сублетальні – знижують життєздатність особин;
• • нейтральні – у звичних умовах не впливають на життєздатність організмів.

Мутації за змінами у спадковому апараті

Генні мутації – стійкі зміни окремих генів, спричинені порушенням послідовності нуклеотидів у молекулах нуклеїнових кислот. Ці мутації виникають унаслідок випадання певних нуклеотидів, появи зайвих, зміни порядку їх розташування. Порушення у структурі ДНК призводять до мутацій тільки тоді, коли не відбувається репарація.

Різноманітність генних мутацій:

• 1) домінантні, субдомінанти/ (проявляються частково) та рецесивні,
• 2) втрата нуклеотиду (делеція), подвоєння нуклеотиду (дуплікація), зміна порядку розташування нуклеотидів (інверсія), зміна пари нуклеотидів (транзиція та трансверсія).

Значення генних мутацій полягає в тому, що вони складають більшість мутацій, з якими пов'язана еволюція органічного світу і селекція. Також генні мутації є причиною такої групи спадкових хвороб, як генні. Генні хвороби обумовлені дією мутантного гена, і їх патогенез пов'язаний з продуктами одного гена (відсутність білка, ферменту або порушення будови). Прикладом генних хвороб є гемофілія, дальтонізм, альбінізм, фенілкетонурія, галактоземія, серпоподібно клітинна анемія та ін.

Хромосомні мутації (аберації) – це мутації, які виникають у результаті перебудови хромосом. Вони є наслідком розриву хромосом з утворенням фрагментів, які потім об'єднуються. Можуть виникати як у межах однієї хромосоми, так і між гомологічними й негомологічними хромосомами.

Різноманітність хромосомних мутацій:

■ нестача (делеція) виникає внаслідок втрати хромосомою тієї чи іншої ділянки;

■ подвоєння (дуплікація) пов'язане з включенням зайвого дублюючого відрізка хромосоми;

■ розвертання (інверсія) спостерігається при розриві хромосом і розвертанні ділянки на 180°;

■ перенесення (транслокація)–ділянка хромосоми з однієї пари прикріплюється до негомологічної хромосоми.

Хромосомні мутації, здебільшого, спричиняють тяжкі аномалії, несумісні з життям (нестачі та розвертання), є головним джерелом збільшення генів (подвоєння) та підвищують мінливість організмів за рахунок рекомбінації генів (перенесення).

Геномні мутації – це мутації, які пов'язані зі зміною кількості наборів хромосом. Основними видами геномних мутацій є:

• 1) поліплоїдія – збільшення кількості хромосомних наборів;
• 2) зменшення кількості хромосомних наборів;
• 3) анеуплоїдія (або гетероплоїдія) – зміна числа хромосом окремих пар;
• • полісемія – збільшення числа хромосом на одну – трисомія, на дві (тетрасомія) або більше хромосом;
• • моносомія – зменшення числа хромосом на одну;
• • нулісомія – повна відсутність однієї пари хромосом.

Геномні мутації є одним із механізмів видоутворення (поліплоїдія). їх застосовують для створення поліплоїдних сортів, які відрізняються більшою врожайністю, для одержання форм, гомозиготних за всіма генами (зменшення кількості наборів хромосом). Геномні мутації знижують життєздатність організмів, обумовлюють таку групу спадкових хвороб, як хромосомні. Хромосомні хвороби – це спадкові хвороби, обумовлені кількісними (поліплоїдії, анеуплоїдії) або структурними (делеції, інверсії та ін.) перебудовами хромосом (наприклад, синдром "крику кішки" (46, 5–), синдром Дауна (47, 21+), синдром Едвардса (47,18+), синдром Тернера (45, ХО), синдром Патау (47,13+), синдром Кляйнфельтера (47, XXY) та ін.).

Дистанційне навчання для учнів 8-х класів з основ здоров'я на 16.03.20р. (для 8а кл.) та на18.03.20р. ( для 8б) кл.

 опрацювати презентацію Екологічні проблеми людства

Загальна характеристика глобальних проблем

Перед людством постійно виникають багаточисельні проблеми, що потребують невідкладного вирішення. Одні з них мають локальний характер, інші торкаються значних регіонів світу.Розвиток сучасної цивілізації на порозі XXI століття відбувався під знаком посилення всесвітнього характеру багатьох важливих процесів і явищ. Зростання ролі світової політики і міжнародних відносин, взаємопов'язаність і масштабність світових процесів економічного, політичного, соціального і культурного життя, включення в міжнародне життя і спілкування все більших мас населення Землі - все це свідчить про наявність об'єктивних передумов для появи в сучасному світі таких проблем, що мають глобальний характер. Вони торкаються життєвих інтересів усього людства. У свою чергу, виникнення і загострення такого роду проблем сприяє посиленню інтернаціоналізації багатьох суспільних процесів.Таким чином, можна відзначити, що в суспільній свідомості все більш чітко фіксується система якісно нових, тісно взаємозалежних проблем, що одержали найменування глобальних.Відзначимо ознаки, властиві глобальним проблемам людства, які відрізняють їх від інших проблем навіть планетарного характеру:

• - глобальні масштаби прояву, що виходять за рамки однієї держави або групи країн;

• - гострота прояву;

• - комплексний характер; усі проблеми тісно переплетені;

• - загальнолюдська сутність, що робить їх зрозумілими й актуальними для всіх країн і народів;

• - спроможність визначати в тих або інших аспектах хід подальшої історії людства;

• - можливості їх вирішення лише зусиллями усього світового співтовариства.

Серед глобальних проблем людства на початку ХХІ-го століття на перше місце виходять глобальні екологічні проблеми.Сучасна екологічна ситуація на планеті Земля характеризується, майже повсюдно, різким погіршенням якості навколишнього середовища.Те, що людина зробила з навколишньою природою, по своїх масштабах катастрофічно. Забруднена атмосфера, гідросфера, знищені мільйони гектарів родючих ґрунтів, отрутохімікатами і радіоактивними відходами забруднена планета, величезних розмірів досягло обезліснення і опустелювання – руйнується біосфера. Великий ризик самознищення людства в результаті власної діяльності.Екологічні проблеми в тій або іншій мірі завжди супроводжували становлення і розвиток цивілізації. Однак, те, що було в минулому, не може йти ні в яке порівняння з протиріччями, що виникають при взаємодії суспільства і природи в сучасну епоху. Необмежене використання природних ресурсів і вільне викидання відходів у навколишнє середовище призвело до того, що в багатьох країнах практично не залишилося непорушених природних екосистем, спроможних повною мірою виконувати свої функції збереження стану навколишнього середовища. Стійкий розвиток суспільства все більш стримується глобальними екологічними проблемами.

Дистанційне навчання для 9а класу на 16.03.20р.

опрацювати § 37, повторити § 8, переглянути відео Генетика статі

Генетика статі й успадкування, зчеплення зі статтю

Матеріали для дистанційного навчання на 16.03.20р.

7а - біологія  - опрацювати матеріал розміщений на блозі, § 40 з підручника та відео Розмноження та його значення
РОЗМНОЖЕННЯ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ. ФОРМИ РОЗМНОЖЕННЯ ТВАРИН. СТАТЕВІ КЛІТИНИ ТА ЗАПЛІДНЕННЯ

Розмноження — це здатність організмів відтворювати собі подібних, що забезпечує безперервність і спадкоємність життя; одна з основних властивостей живого.

Розрізняють дві основні форми розмноження: нестатеве і статеве.

Нестатеве розмноження тварин

Нестатеве розмноження — це різні способи розмноження організмів, для яких характерна відсутність статевого процесу, тобто відбувається воно без участі статевих клітин. Це дуже давня форма розмноження організмів, тому й широко поширена тільки серед одноклітинних твариноподібних організмів, але властива й багатьом багатоклітинним тваринам (кишковопорожнинним, кільчастим червам, як виняток трапляється у членистоногих і хребетних).

Види нестатевого розмноження

• Брунькування. У випадку брунькування група клітин материнської особини починає погоджено поділятись, даючи початок дочірній особині. Ця особина деякий час розвивається як частина материнського організму, а потім відокремлюється від нього (гідра прісноводна) або формує колонії з багатьох особин (коралові поліпи).

Брунькування у гідри

Колонія коралових поліпів

• Фрагментація. Основа цього процесу — явище регенерації (відновлення втрачених частин тіла або відновлення цілісного організму з певної його частини). Наприклад, якщо гідру розтерти в ступці, то кожна її маленька частинка відновиться до цілого організму. Фрагмент черв’яка дощового дає початок новій особині. Однак у природних умовах фрагментація трапляється рідко, зокрема у деяких багатощетинкових червів.

Нестатеве розмноження дає змогу швидко збільшувати чисельність особин певного виду у сприятливих умовах. Проте за такого розмноження не відбувається збільшення генетичного розмаїття, тобто дочірні особини за набором спадкової інформації є точними копіями батьків. Та умови довкілля постійно змінюються, і генетичне розмаїття могло б виявитися дуже корисним за необхідності пристосуватися до нестабільних умов існування. Тому переважна більшість тварин періодично або постійно розмножується статевим шляхом.

Статеве розмноження тварин

Статеве розмноження — різні форми розмноження організмів, за яких новий організм розвивається зазвичай із зиготи, яка утворюється в результаті злиття жіночої і чоловічої статевих клітин (гамет).

Сутність статевого розмноження:

• формування статевих клітин (гамет);

• запліднення, тобто злиття статевої клітини самця (сперматозоїда) зі статевою клітиною самки (яйцеклітиною);

• розвиток дочірнього організму із заплідненої яйцеклітини — зиготи.

Завдяки заплідненню дочірній організм отримує спадкову інформацію від двох батьків, тому краще може пристосуватися до нестабільних умов довкілля.

Особливі способи статевого розмноження

• Партеногенез — це одна з форм статевого розмноження, за якої жіночі статеві клітини розвиваються без запліднення. Трапляється у нижчих ракоподібних (дафній), комах (бджіл, попелиць), деяких рептилій, птахів і переважно чергується зі звичайним статевим розмноженням. Партеногенез може відбуватися як за сприятливих умов (у попелиць, дафній розвиваються самки), так і за несприятливих (восени з незапліднених яєць розвиваються самці). У бджіл із незапліднених яєць розвиваються трутні, а із запліднених — самка і робочі бджоли. Партеногенез можна викликати штучно, впливаючи певним чинником на яйцеклітину.

• Поліембріонія — це розвиток декількох зародків (близнюків) з однієї зиготи. Усі ці однояйцеві близнюки завжди однієї статі і зовні майже однакові. Поліембріонія трапляється у всіх тварин. У хребетних вона виникає шляхом поділу зародка на декілька частин на дуже ранніх стадіях його розвитку.

Статеві клітини (гамети)

Статеві клітини

Функція статевих клітин (гамет) — передача спадкової інформації від особин батьківського покоління нащадкам.

Статеві клітини (гамети) формуються у статевих залозах. У самців статеві залози — сім’яники, в них формуються сперматозоїди. У самок статевими залозами є яєчники, в яких формуються яйцеклітини. У переважної більшості тварин яйцеклітини більші за сперматозоїди та нерухомі. Вони містять ядро і багато цитоплазми, в якій зосереджений запас поживних речовин — жовток. Він необхідний для живлення зародка. Яйцеклітина зазвичай оточена кількома різними оболонками. Наприклад, яйцеклітина амфібій покрита прозорою слизуватою оболонкою, у рептилій — одна з оболонок шкіряста, у птахів яйцеклітина послідовно вкрита товстою білковою оболонкою, двома тонкими підшкаралупними, твердою шкаралупою з карбонату кальцію та зовнішньою плівкою, або надшкаралупною оболонкою. Яйцеклітину, оточену зовнішніми оболонками, називають яйцем. Розміри яйцеклітин у різних груп тварин неоднакові. У риб, амфібій, а особливо у рептилій і птахів яйцеклітини значно більших розмірів, ніж у ссавців. У них зародок живиться тільки тими поживними речовинами, що накопичені у жовтку. У ссавців зародок через плаценту отримує все необхідне з організму самки. У риб і амфібій мальки та пуголовки живляться самостійно. Лише у рептилій і птахів весь період розвитку зародка відбувається у яйці, тому їхні яйця найбільших розмірів.

Сперматозоїди (спермії, живчики) значно менші за яйцеклітину і у всіх хребетних та більшості безхребетних мають джгутики, тому здатні до поступального руху в рідкому середовищі.

Організми, у яких чоловічі гамети продукуються одними особинами, а жіночі гамети — іншими, називають роздільно статевими. Це переважна більшість членистоногих, молюсків, хордових тварин. Однак існує велика група тварин, у якої чоловічі і жіночі гамети продукує одна особина. Такі організми називають гермафродитами. При гермафродитизмі різні гамети можуть продукуватися різними статевими залозами однієї особини: яєчниками і сім’яниками, рідше (у більшості черевоногих молюсків, як виняток, в амфібій) — однією статевою залозою почергово.

Запліднення

Запліднення — злиття чоловічої статевої клітини (спермія, сперматозоїда) з жіночою (яйцеклітиною) з утворенням зиготи (заплідненої яйцеклітини), яка дає початок новому організму.

Біологічне значення запліднення: внаслідок злиття гамет із різною спадковістю утворюється більш життєздатне потомство, ніж при нестатевому розмноженні, тому що збільшується різноманітність ознак та пристосувальних властивостей нащадків.

Схема процесу запліднення: 1 — сперматозоїд; 2 — яйцеклітина; 3 — прикріплення одного зі сперматозоїдів до оболонки яйцеклітини; 4 — проникнення сперматозоїда в яйцеклітину (джгутик відкидається); 5 — злиття ядер сперматозоїда і яйцеклітини

Запліднення може бути зовнішнім і внутрішнім. 

Запліднення, за якого злиття гамет відбувається поза тілом самки, називають зовнішнім. Зовнішнє запліднення спостерігається у багатьох безхребетних, риб, безхвостих земноводних, які відкладають статеві клітини у водне середовище. Зрідка трапляється і у наземних тварин (наприклад, у черв’яків дощових). Запліднення у цих тварин, а також розвиток зиготи залежать від умов середовища. Тому такі організми продукують дуже багато статевих клітин. Наприклад, ставрида продукує близько 60 тисяч ікринок, лобань — близько 7 мільйонів, щука — від 2 тисяч до одного мільйона. По-перше, значна кількість ікри не запліднюється через відсутність сперматозоїдів; по-друге, частину її зносить течія, поїдають риби, амфібії, птахи, комахи; по-третє, навіть на малька чатує не одна небезпека. У деяких риб дорослою стає лише одна особина з тисячі мальків.

За внутрішнього запліднення злиття гамет відбувається в органах статевої системи самки. Воно притаманне переважній більшості тварин суходолу: черевоногим молюскам, комахам, рептиліям, птахам, ссавцям, хрящовим рибам (акулам, скатам). Внутрішнє запліднення більш ефективне, ніж зовнішнє, адже значно підвищується ймовірність запліднення яйцеклітин, оскільки за допомогою особливих органів парування самці переносять гамети безпосередньо у статеві шляхи самки.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Розмноження — одна з властивостей всього живого, за якої батьки передають у спадок свої ознаки нащадкам. Цим забезпечується спадкоємність і безперервність життя.

• Форми розмноження тварин: нестатеве і статеве.

• Нестатеве розмноження здійснюється без участі статевих клітин (гамет). За нестатевого розмноження дочірнім особинам передає у спадок свої ознаки тільки один батьківський організм, тому вони є його точними копіями.

• Статеве розмноження відбувається за участі статевих клітин двох організмів, що призводить до виникнення неідентичних організмів, тобто збільшення мінливості нащадків. Це в подальшому покращує пристосування організмів до нестабільних умов навколишнього середовища.

• Запліднення — злиття чоловічої статевої клітини з жіночою з утворенням зиготи (заплідненої яйцеклітини), яка дає початок новому організму. Запліднення буває зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє запліднення властиве переважно тваринам водного середовища існування. У тварин суходолу запліднення переважно внутрішнє. Воно відбувається в органах жіночої статевої системи.

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ
1. Що таке розмноження? Яке значення має розмноження для живих організмів?
2. Яке розмноження називають нестатевим? У чому його сутність і недоліки?
3. Яке розмноження називають статевий? У чому його сутність і переваги над нестатевим?
4. Що таке партеногенез і гермафродитизм?
5. Що таке гамети?
6. Чому у яєць суходолу виникли водонепроникні оболонки?
7. Чому тваринам суходолу необхідне внутрішнє запліднення?
Презентація

 

Процеси життєдіяльності тварин Статеві клітини та запліднення. Розвиток тварин (з перетворенням та без перетворення).

Мета: сформувати знання учнів про типи розвитку тварин; виявити відмінності між розвитком з перетворенням та без перетворення; встановити риси подібності і відмінності між чоловічими та жіночими статевими клітинами.
Основні поняття і терміни: гамети, запліднення, зигота, метаморфоз, яйце, личинка, лялечка, ембріональний розвиток, живородіння.
Обладнання: таблиці «Будова статевих клітин», «Типи розвитку тварин», відео- матеріали «Типи розвитку».
Структура уроку, основний зміст та методи роботи
І.Перевірка домашнього завдання.
Біологічний диктант.
1. Розмноження — це ...
2. Тварини розмножуються: статевим, вегетативним та ... способами.
3. Поділ клітин надвоє — це приклад ... розмноження.
4. Брунькування це приклад ... розмноження. Воно характерне для таких тварин: ...
5. При статевому розмноженні беруть участь: ... організми.
6. Тільки статевим способом розмножуються ... (приклади груп тварин).
7. Значення розмноження полягає в ...1) ... 2) ... 3) ...
ІІ.Актуалізація опорних знань.
1. Яким іншим терміном називають статеві клітини?
2. Як називається запліднена яйцеклітина?
3. Де може відбуватись процес запліднення у різних тварин?
ІІІ.Вивчення нового матеріалу.
1. Запліднення як злиття чоловічих та жіночих статевих клітин з утворенням зиготи.
(Пояснення вчителя з елементами бесіди з використанням таблиць).

У разі зовнішнього запліднення, статеві клітини зливаються поза організмом. Зовнішнє запліднення характерне для більшості риб, земноводних.
При внутрішньому заплідненні статеві клітини зливаються в органах статевої системи тварин. Внутрішнє запліднення у плазунів, птахів, ссавців.
Особливий тип розмноження — партеногенез, коли новий організм розвивається з незаплідненої яйцеклітини. Такий тип розмноження зустрічається в деяких риб, ящірок, комах, ракоподібних.
2. Онтогенез — індивідуальний розвиток організму, який триває з моменту запліднення. (Пояснення вчителя, складання схем).
У постембріональному періоді відбувається ріст, дозрівання, статева зрілість та старіння організму.

3. Прямий тип розвитку у ссавців, птахів, плазунів. Молоді особини, що народжуються. повністю сформовані та подібні до дорослих особин.
Непрямий тип розвитку супроводжується складним перетворенням — метаморфозом.

4. Життєвий цикл — сукупність всіх фаз розвитку, що триває від певної фази розвитку до такої самої фази. (Розповідь учителя, відеоматеріали).

ІV.Закріплення вивченого матеріалу.
А. Знайдіть зайвий термін.
1. Розрізняють такі способи розмноження:
А статеве;
Б нестатеве;
В життєве;
Г вегетативне.
2. Способи нестатевого розмноження:
А поділ клітин надвоє;
Б множинний поділ;
В злиття статевих клітин.
3. Запліднення буває:
А пряме;
Б внутрішнє;
В зовнішнє.
4. Періоди індивідуального розвитку:
А ембріональний;
Б прямий;
В постембріональний.
5. Типи розвитку:
А змішаний;
Б непрямий;
В прямий.
6. Непрямий розвиток буває:
А з повним перетворенням;
Б без перетворення:
В з неповним перетворенням.
7. Розрізняють життєві цикли:
А прості;
Б змішані;
В складні.
Б. Презентація міні-проектів «Турбота про потомство».
V.Домашнє завдання.
Вивчити матеріал теми з підручника. Підготувати повідомлення про тривалість життя тварин: «Чи знаєте ви що ...».

Процеси життєдіяльності тварин Розмноження та його значення. Форми розмноження тварин

Мета: сформувати знання про розмноження як властивість живих організмів, що забезпечує безперервність життя на Землі; розширити знання учнів про форми розмноження у тваринному світі. Розкрити біологічне значення розмноження. Основні поняття і терміни: розмноження (статеве, нестатеве, вегетативне, брунькування), статеві клітини (гамети), зигота, запліднення. Обладнання: таблиці: «Найпростіші», «Кишковопорожнинні», «Кільчасті черви», «Ссавці», «Будова яйця птаха».
Структура уроку, основний зміст та методи роботи
І. Актуалізація опорних знань. (Фронтальна бесіда за запитаннями).
1. Які процеси у тваринних організмах забезпечують їм життєдіяльність?
2. Яка ознака живих організмів забезпечує безперервність життя на Землі?
3. Що таке розмноження?
4. Які форми розмноження ви знаєте?
5. Якими способами розмножуються рослинні організми?
6. Чим принципово відрізняється статеве розмноження від нестатевого?
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Розмноження — це властивість живих організмів відтворювати собі подібних, внаслідок чого забезпечується безперервність та спадковість життя на Землі.
2. Способи розмноження тварин. 

При нестатевому розмноженні нове покоління бере початок від однієї батьківської особини. Джерелом утворення нових клітин є соматичні клітини.
3. Вегетативне розмноження як одна із форм нестатевого розмноження. (Розповідь з елементами бесіди, складання схеми).

У разі вегетативного розмноження новий організм бере початок не із спеціалізованих клітин, а зі звичайних соматичних. Вегетативне розмноження властиве деяким багатоклітинним тваринам і відбувається в результаті відокремлення від материнського організму багатоклітинних частин.
4. Статеве розмноження та його біологічне значення.
При статевому розмноженні новий організм, як правило, утворюється з двох батьківських особин (чоловічої та жіночої). Новий організм утворюється при злитті особливих клітин, які називаються статевими, або гаметами. Ці клітини відрізняються від соматичних половинним (гаплоїдним) набором хромосом.
Після злиття чоловічих та жіночих статевих клітин утворюється зигота — запліднена яйцеклітина. Статеве розмноження властиве більшості тваринних організмів.
5. Значення розмноження. (Записи в учнівських зошитах).
а) Підтримання чисельності видів тварин;
б) забезпечення існування в часі кожного виду тварин;
в) забезпечення спадковості між окремими поколіннями;
і) забезпечення мінливості організмів (при статевому розмноженні).
ІІІ.Закріплення вивченого матеріалу.
1. Дайте відповіді на питання.
1) Що таке розмноження?
2) Яке значення має розмноження для тварин?
3) Які форми розмноження ви знаєте?
4) Чи можуть тварини розмножуватись нестатевим способом? Наведіть приклади.
5) Які тварини можуть розмножуватись брунькуванням?
6) Що таке зигота?
2. Чи правильні твердження? ( Так, ні).
1) Тварини можуть розмножуватись нестатевим і вегетативним способом?
2) Деякі тварини, як і рослини, можуть розмножуватись спорами?
3) Дощовий черв’як може розмножуватись поділом організму?
4) Статеві клітини та соматичні клітини тварин особливо нічим не відрізняються?
5) Чоловічі та жіночі гамети однакові за будовою?
6) Ссавці, птахи розмножуються тільки статевим способом?
IV.Домашнє завдання.
Вивчити матеріал теми з підручника. Підготувати міні-проект «Турбота про потомство».

Нервова система. Її значення і розвиток у різних тварин

В основі поведінки тварин лежить така властивість живих організмів, як подразливість — здатність організму змінюватись у разі зміни зовнішнього середовища. Вона притаманна кожному окремому організму й кожній живій клітині багатоклітинного організму.

ОсноВні функції нервової системи

Головне завдання нервової системи — це забезпечення реакції організму на дії зовнішніх факторів. Наприклад, собака мружить очі, коли вмикається світло, ведмідь впадає у сплячку при зниженні температури, олені кочують у разі відсутності корму. Також вона координує роботу різних органів і систем організму. Нервова система об’єднує організм тварини в одне ціле й керує його діями.

Особливості будови нервової системи

У більшості тварин є центральна і периферична нервова система (мал. 38.1). Центральна нервова система може бути представлена нервовими вузлами (скупчення нервових клітин), як у кільчаків, членистоногих, молюсків, або спинним та головним мозком, як у хребетних (мал. 38.2). Периферична нервова система утворена нервами.

Різноманітність нервових систем

У різних тварин будова нервової системи має свої особливості (мал. 38.3, с. 154). Які бувають типи нервових систем у зв’язку з удосконаленням будови організмів і необхідністю узгодження роботи внутрішніх органів, описано в таблиці.

Основні типи нервових систем тварин

Тип нервової системи	Особливості будови	Хто з тварин має
Дифузна	Має сітчасту структуру без великих нервових вузлів (тільки в окремих місцях ця сітка густіша). Слід зазначити, що медузи мають більш складну структуру нервової системи, ніж поліпи. У них нервові клітини вздовж краю купола тіла утворюють нервове кільце	Кишковопо рожнинні
Вузлова	Центральна нервова система складається з нервових вузлів, розташованих над глоткою, і нервових стовбурів з вузлами, що утворюють черевний нервовий ланцюжок. Мозок членистоногих може бути влаштований досить складно. Так, головний мозок комах складається з трьох відділів і дозволяє демонструвати досить складну поведінку	Кільчаки, ракоподібні, павукоподібні, комахи
Розкидано- вузлова	Центральна нервова система складається з кількох пар нервових вузлів (гангліїв), які розташовані в головних органах тіла. Від них відходять нерви	Молюски
Трубчаста	Центральна нервова система хребетних представлена нервовою трубкою. Її передній кінець у найбільш примітивних представників розширений. В інших видів це розширення перетворюється на головний мозок, а сама нервова трубка — на спинний мозок	Риби, амфібії, рептилії, птахи, ссавці

Мозок хребетних

У мозку хребетних тварин виділяють п'ять основних відділів: передній мозок, середній мозок, проміжний мозок, мозочок, довгастий мозок. Кожний з них спеціалізується на виконанні певних функцій. Відповідно й ступінь їхнього розвитку залежить від умов існування тварин. Які функції для організму важливіші — такий відділ мозку і розвинений краще. Так, у риб і птахів, які активно переміщуються в тривимірному просторі (у воді чи повітрі), добре розвинений мозочок, який відповідає за рухи тіла. Натомість у амфібій, які живуть у менш складних умовах, він розвинений менше (мал. 38.4).

Кора мозку

Кора півкуль переднього мозку є в усіх хребетних.

Але найбільшого розвитку вона досягає у ссавців (мал. 38.5). Чому? Тому що кора відповідає за складну поведінку. Саме завдяки їй можлива розумова діяльність людини. Тому й не дивно, що у ссавців ця кора розрослася і вкриває більшу частину мозку.

А щоб займати менший об'єм, вона утворює звивини та складки.

Нервова система та умови існування

Будова нервової системи тварин пов'язана з особливостями їхніх умов існування. Більш складні умови існування потребують більш складної будови нервової системи. Дуже добре це видно на прикладі кишковопорожнинних.

Більшість цих тварин мають дві форми існування — поліпа і медузи. Поліпи ведуть прикріплений або малорухомий спосіб життя, тому умови навколо них змінюються нечасто. І нервова система у них дуже проста — дифузна. Тільки біля щупалець і підошви густота нервових клітин зростає.

А от медузи ведуть плаваючий спосіб життя, хоч і плавають не дуже швидко, тому середовище навколо них змінюється частіше. І нервова система в них ускладнюється. Уздовж краю зонтика їхні нервові клітини утворюють справжнє нервове кільце. Від цього кільця відходять нервові тяжі до органів чуття медузи.