Дистанційні матеріали для 7а класу на 30.03.20р.

опрацювати§ 43 з підручника та презентацію Вроджена та набута поведінка тварин в робочому зошиті виконати графічний диктант слайд № 2 (відповідь "так" або "ні") та впізнати поведінку слайд № 29-36з презентації(також внести дані у зошит) 

Дистанційні матеріали для 9а класу на 30.03.20р.

§ 45 з підручника, матеріали розміщені на блозі та опрацюйте презентацію Еволюційні чинники, зробити тест за посиланням join.naurok.ua код 944367

Еволюційні чинники

Еволюційні чинники — це явища та процеси, які змінюють генофонд популяції. Зміни в генофонді популяцій із часом можуть накопичуватися, й особини в популяції починають дедалі більше відрізнятися від своїх предків. Так і відбувається еволюція.

Існує кілька факторів еволюції.

Еволюційні фактори

Чинник	Опис чинника	Приклад дії
Мутації (мутаційний процес)	Природний процес постійних змін спадкової інформації внаслідок дії мутагенних факторів	У предків людини внаслідок мутації дві хромосоми об'єдналися в одну. Тому в людини 23 пари хромосом, а у шимпанзе, як і у нашого спільного предка, — 24 пари
Популяційні хвилі (хвилі життя)	Коливання чисельності природних популяцій, яке відбувається постійно внаслідок кліматичних, біологічних або інших факторів	Періодично виникають спалахи інтенсивного розмноження комах (наприклад, сарани). При цьому тварини можуть поширюватися за межі території свого звичного проживання
Дрейф генів	Зміна частоти алелів певних генів через випадкові процеси, наприклад, виверження вулкана, повінь або потрапляння невеликої групи особин на нову територію (ефект засновника)	Коли люди потрапили на американський континент, серед першовідкривачів випадково не виявилося людей з алелем, який відповідає за формування III і IV груп крові. Тому до прибуття європейців жителі Америки мали тільки І або II групу крові
Ізоляція	Розділення популяцій одного виду через виникнення між ними якихось бар'єрів (фізичних або екологічних)	Популяції, які потрапляли на острови, часто не могли контактувати з популяціями материка й утворювали нові види, як в'юрки на Галапагоських островах

Закінчення таблиці

Чинник	Опис чинника	Приклад дії
Міграція	Переміщення особин з однієї популяції в іншу або на нові території	Риба-голка із Чорного моря мігрувала в р. Дніпро, а звідти по каналу Дніпро — Донбас потрапила в р. Сіверський Донець
Природний добір	Диференційоване виживання більш пристосованих до певних умов існування особин у популяції	Коли хворі використовують антибіотики, виживають тільки ті бактерії, які мають до них стійкість

Види природного добору. Стабілізуючий добір

Виділяють три основні форми природного добору: дизруптивний (розривний), рушійний (спрямований) і стабілізуючий (мал. 39.2).

Стабілізуючий добір підтримує ознаки в незмінному стані. Він діє тоді, коли найбільш вигідним є середнє значення якоїсь ознаки. Він зазвичай відбувається в умовах, коли середовище існування мало змінюється й організми до нього добре пристосовані.

Так, представники ракоподібних щитні залишилися незмінними ще з часів мезозою. їхні особини мають короткий термін життя і живуть у калюжах. Умови життя в калюжах і зараз, і за часів динозаврів однакові. А період пересихання калюж щитні переживають на стадії яйця, яке в них є дуже стійким до будь-яких зовнішніх впливів.

Мал 39.1. Ілюстрація дії дрейфу генів (ефекту засновника) на генофонд популяції

Мал. 39.2. Види природного добору

Рушійний добір

Рушійний (спрямований) добір сприяє зміні ознаки в певному напрямку. Так, комахи, ящірки й низка інших видів, які ховаються між листками рослин, мають зелений або бурий колір, мешканці пустель — колір піску. А у метеликів, які жили в Англії в XIX столітті, рушійний відбір призвів до кращого виживання особин з темним забарвленням. Це трапилося тому, що розвиток промисловості призвів до забруднення стовбурів вугільним пилом і кіптявою. Внаслідок цього стовбури потемніли, і на їхньому фоні хижаки менше помічали темних метеликів.

У хижаків захисне забарвлення закріпилося завдяки тому, що його власник непомітно міг підкрастися до здобичі, а у жертви воно є наслідком того, що тварина залишалася менш помітною для хижаків. Ті з них, хто не мав захисного забарвлення під час пристосування до життя в таких умовах, гинув і не залишав нащадків.

Дизруптивний добір

Дизруптивний (розривний) добір спостерігається тоді, коли переваги мають тварини з ознакою, що відрізняється від середньої в той або інший бік. Наприклад, серед комах, які живуть на невеличких острівцях в океані, більшість видів або дуже добре літають, або взагалі не мають крил. Така ситуація склалася через сильні вітри, які можуть виносити комах з острова в океан. Для того щоб цього не сталося, слід або дуже добре літати, або не літати взагалі.

Яскравим прикладом дизруптивного добору є ситуація з розходженням предків людини і шимпанзе. Спільний предок цих видів мешкав у Африці приблизно 8 млн років тому. Він чудово лазив по деревах, але міг пересуватися і на поверхні землі. Тому зміг заселити і невеликі лісові масиви, розташовані на межі савани. Жив він там на деревах, а між масивами пересувався пішки.

Після настання чергового циклу похолодання на нашій планеті площа лісів зменшилася, розміри лісових масивів на межі савани теж стали меншими, а відстані між ними більшими. Тому ходити пішки треба було вже набагато більше. У цих умовах перевагу отримували особини, які або ходили краще і жили більше в савані, або жили в глибині лісу й пересувалися по деревах.

Дизруптивний добір призвів до того, що ті особини, які залишилися в лісі, стали предками шимпанзе, а ті особини, які жили в савані, стали предками людини.

Мал. 39.3. Приклади статевого диморфізму

Статевий добір

Як одну з форм добору розглядають також статевий добір, який впливає на ознаки лише однієї статі. До такого добору призводить суперництво між особинами однієї статі за право вступити в розмноження з особинами іншої статі.

Ця форма добору сприяє появі статевого диморфізму, коли особини одного виду, але різної статі суттєво відрізняються між собою за зовнішнім виглядом. Статевий диморфізм чудово видно на прикладі таких видів, як олені, кури та деякі комахи (мал. 39.3).

Елементарними факторами еволюції є мутації (мутаційний процес), популяційні хвилі (хвилі життя), дрейф генів, ізоляція, міграція та природний добір. Виділяють такі види природного добору, як стабілізуючий, рушійний, дизруптивний, статевий. Тільки природний добір є направленим. Усі інші фактори еволюції є ненаправленими.

Дистанційні матеріали для 8-х класів на 30.03.20р. (для 8а кл.) та на 01.04.20р. (для 8б кл.)

Опрацювати матеріал розміщений на блозі, відео Відповідальність за порушення правил дорожнього руху пішоходами та тести за посиланням join.naurok.ua код 166257

Правила дорожнього руху 

4. Обов'язки і права пішоходів

4.1

Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.

Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому — по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

4.2

Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в кріслах колісних без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.

4.3

За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.

Особи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини в кріслах колісних без двигуна, ведуть мотоцикл, мопед або велосипед, повинні пересуватися в напрямку руху транспортних засобів.

4.4

У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

4.5

Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки в напрямку руху транспортних засобів колоною не більш як по чотири особи в ряду за умови, що колона не займає більше половини ширини проїзної частини одного напрямку руху. Попереду і позаду колони на відстані 10–15 м з лівого боку повинні бути супровідники з червоними прапорцями, а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості — із засвіченими ліхтарями: спереду — білого кольору, позаду — червоного.

4.6

Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає — по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.

4.7

Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності — на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

4.8

Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

4.9

У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.

У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності — на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.

4.10

Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об’єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

4.11

Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, — на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.

4.12

На трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, пішоходам дозволяється виходити на проїзну частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая.

Після висадки з трамвая необхідно залишити проїзну частину не затримуючись.

4.13

У разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її.

4.14

Пішоходам забороняється:

a)	Виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
б)	раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;
в)	допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;
г)	переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;
ґ)	затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
д)	рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

4.15

У разі причетності пішохода до дорожньо-транспортної пригоди він повинен подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвища та адреси очевидців, повідомити орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці до прибуття поліцейських.

4.16

Пішохід має право:

a)

на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

б)

вимагати від органів виконавчої влади, власників автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів створення умов для забезпечення безпеки дорожнього руху. МОТОЦИКЛ І БЕЗПЕКА. ПРАВИЛА ДЛЯ МОТОЦИКЛІСТІВ ТА ПАСАЖИРІВ МОТОЦИКЛА.  На автомобільних дорогах будь-якої країни можна побачити різноманітний транспорт, який різниться маневреністю, швидкістю руху, що створює перешкоди і незручності на їхньому шляху, а, отже, й небезпечні ситуації. Обстановку ускладнюють і пішоходи. Усі вони є учасниками дорожнього руху (особа, яка бере безпосередню участь на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин). Полегшити учасникам руху сприйняття й оцінку обстановки можуть знання правил дорожнього руху в поєднанні з нормальною організацією дорожнього руху. Причини ДТП з участю мотоцикла: □ несправність транспортного засобу; □ порушення правил дорожнього руху; □ необережність водія або пасажира. * Що таке мотоцикл? Які особливості цього транспортного засобу? (Мотоцикл — це двоколісний транспортний засіб, з коляскою чи без неї, що має максимальну масу не більше 400 кг і/ або двигун об’ємом більше 50 см3 (двигун внутрішнього згоряння. Особливості мотоцикла: він менший за габаритами, отже, його важче помітити у транспортному потоці; має два колеса, а значить, менш стійкий, що потребує від водія постійного утримання рівноваги; більше залежить від сили вітру і дефектів дорожнього покриття; водій мотоцикла практично не захищений від дощу, вітру, холоду і спеки) Загальна концепція мотоцикла не змінилася з моменту його винаходу Готлібом Даймлером 1885 р.: водій сидить над бензиновим двигуном внутрішнього згоряння і керує переднім колесом. Залежно від призначення і сукупності конструктивних ознак можна виділити: стандартні (класичні) мотоцикли, круїзери (чоппери, кастоми), спортбайки, туристичні мотоцикли, мотоцикли подвійного призначення (ендуро), мотоцикли спеціального призначення, спортивні, мотовсюдиходи (три- і чотириколісні), моторолери (скутери), мотоцикли з бічним причепом (коляскою), вантажні. Водії і пасажири мототехніки є найвразливішими учасниками дорожнього руху. Достатньо падіння на швидкості 10-20 км/год, щоб дістати перелом кінцівки, а у випадку відсутності захисного мотошолома — черепно-мозкову травму. Тому мотоциклістам необхідно вкрай уважно ставитися до виконання правил дорожнього руху, не перевищувати швидкості, не здійснювати небезпечних маневрів. Це стосується не тільки водіїв, а й пасажирів. 2. Правила для водіїв мотоцикла □ До управління мотоциклом допускаються особи, які досягли 16 років й мають посвідчення про право управління мотоциклом. □ Особі, яка навчається керувати мотоциклом, повинно виповнитися не менше 14-ти років. □ Перевозити пасажирів на мотоциклі дозволяється тільки в колясці й на задньому сидінні мотоцикла. □ Не дозволяється перевозити дітей, які не досягли 12-ти років. □ Водії мотоциклів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним. □ Водій та пасажири під час їзди на мотоциклі мають бути в застебнутих мотошоломах. □ Перед виїздом необхідно перевірити справність гальма, звукової та світлової сигналізацій. □ Світловідбивні деталі конструкції слід тримати в чистоті. □ Транспортні засоби не дозволено ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Мотоцикли (як і велосипеди, мопеди) і без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше, ніж у два ряди. □ У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на рухомому транспортному засобі повинні бути ввімкнені фари ближнього (дальнього) світла. □ Буксирування заборонено мотоциклами без бокового причепа, а також таких мотоциклів, мопедів чи велосипедів. □ На мотоциклах у передбачених для цього місцях встановлюють номерні знаки відповідного зразка. □ Заборонено змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими. 3. Правила для пасажирів мотоцикла (ілюстративний або мультимедійний супровід) □ Сідати/вставати з мотоцикла тільки за командою водія. □ Краще сідати/вставати з мотоцикла тоді, коли він стоїть на підніжці. □ Перед початком їзди сісти зручно. □ Ставити ноги виключно на підніжки. □ Не триматися за руки чи плечі водія. □ Не переміщуватися по сидінню під час їзди. □ Не «допомагати» водієві на поворотах нахилами тіла. □ Не можна давити шоломом на водія, стукатися об його шолом. □ На ямах і вибоїнах притискати ноги до підніжок. □ Не виглядати, висуваючись далеко вбік, — це заважає обзору водія. □ Не можна робити різких рухів, кричати. 4. Вправа «Асоціативний кущ» — Якими можуть бути наслідки керування мотоциклом у нетверезому стані? Під активною безпекою мають на увазі комплекс конструктивних показників, що перешкоджають виникненню ДТП. У частині активної безпеки особливу увагу приділяють: - гальмовим системам мотоциклів; - динамічним якостям мотоциклів; - системі освітлення дороги; - сигналізації про гранично припустиме зношування шин; - потужності двигуна; - зручному розташуванню приладів контролю і керування мотоциклом; - зручності посадки і керування; - яскравості спеціального одягу водія і самого мотоцикла. Наприклад, стійкість мотоцикла проти замету значною мірою залежить від ступеня зношування протектора шин. Сигнальні виступи на проекторі показують граничне зношування шини. Оглядовість характеризується межами видимості водія вперед та назад через дзеркало заднього виду. Зниження видимості може відбутися в результаті сліпучої дії світла, відбитого від гладких поверхонь деталей, розташованих на мотоциклі в полі зору водія. Тому блискучі деталі в цих частинах транспортного засобу конструкцією навмисне не передбачені або покриті хромованою оболонкою, що робить їх матовими. До пасивної безпеки відносять конструктивні показники, які зменшують або виключають зовсім тілесні ушкодження, які можуть дістати люди мотоциклом у разі дорожньо-транспортних випадків. Пасивна безпека — це властивості конструкції мотоцикла та екіпірування, що запобігають або знижують тяжкість травм водія, пасажира та інших учасників руху після того, як аварія вже сталася. У мотоциклів арсенал засобів пасивної безпеки менший, ніж у автомобілів. Тут пасивну безпеку підвищує відсутність на зовнішній поверхні гострих виступів, вуглів, наявність енергопоглинальних накладок, надійне закріплення вантажів, здатність дзеркал заднього виду деформуватися й обламуватися без утворення гострих виступів і уламків. Захисний одяг для мотоцикліста, мопедиста та пасажирів Відповідно до Правил дорожнього руху всі мотоциклісти (водії і пасажири мотоциклів) зобов’язані користуватися захисними шоломами. І це не випадково, тому що кожна друга травма, яку дістав мотоцикліст, є черепно-мозковою. Мотоцикліст, який цінує своє здоров’я, користується шоломом із легких композитних матеріалів, що закриває обличчя і має високий ступінь захисту. Шолом слід підбирати за розмірами голови. Під час руху на мотоциклі шолом обов’язково повинен бути надійно застебнутий, їздити в незастебнутому шоломі категорично заборонено Правилами, тому що незастебнутий шолом спадає з голови мотоцикліста раніше, ніж людина, яка падає, торкнеться головою дорожнього покриття. Правилами дорожнього руху, на жаль, не передбачено обов’язкове використання мотоциклістами захисних окулярів і шкіряних рукавичок. Досвід свідчить, що застосування таких речей значною мірою охороняє мотоциклістів від можливості потрапити в дорожньо-транспортну пригоду. Справа в тому, що окуляри не тільки захищають очі від потрапляння в них сторонніх тіл (грудок бруду, які відлітають від коліс автомобіля, що йде попереду, пилу, піску, комах тощо), але й охороняють їх від впливу потоку зустрічного повітря. Остання обставина вже за швидкості 40-50 км/год спричиняє рефлекторне виділення сліз, і як захисна реакція — примружування очей водієм. У результаті цього звужуються поля зору обох очей, що значною мірою підвищує небезпеку виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Шкіряні рукавички (краги), по-перше, допомагають більш надійно утримувати рукоятки керма мотоцикла. По-друге, у холодну пору року рукавички (краги) захищають від переохолодження, яке робить руку водія менш рухливою під час керування мотоциклом. По-третє, у випадку падіння з мотоцикла рукавички (краги) надійно захищають руки від дрібних травм під час тертя їх об дорожнє покриття. Мотоцикли та мопеди мають менше освітлювальних приладів, до того ж вони менші за розмірами, ніж автомобільні, тому мотоциклісти повинні непокоїтися про те, щоб їхній одяг мав світловідображувальні стрічки або світловідображувальні пластмасові елементи. Такий одяг уночі та за умов недостатньої видимості забезпечить додаткову безпеку мотоциклістам від наїзду автомобілем. Доцільно вдягати водієві мотоцикла яскраво забарвлену шкіряну або текстильну куртку (яскраві кольори виділяють мотоцикліста серед руху).

Дистанційні матеріали для 7а класу на канікули

§ 42 з підручника, опрацювати матеріал розміщений на блозі тапрезентацію Поведінка тварин

1.    Поведінка тварин у природі.

   Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.

Наука про поведінку тварин називається етологією.Вона займається такими проблеми, як, наприклад, скільки часу й як тварини сплять, як вони будують нори чи гнізда, яким чином спілкуються між собою, здобувають їжу, і т. п. 

      Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуттів і нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.

      Вчені намагаються знайти відповіді і на такі питання, як, наприклад, чому деяким тваринам є притаманний сильно розвинений материнський інстинкт, а інші залишають своїх дитинчат невдовзі після народження; чому частина тварин занурюється у зимову сплячку, а інші - ні, та інше. 

Тварини переміщаються у різні способи - вони можуть бігати, плазувати, стрибати, плавати чи літати. 

Діяльність спрямовується пізнавальною потребою та потребою в спілкуванні. У тварин не існує суспільства. 

  У тваринному світі ми також на кожному кроці зустрічаємо будівельників, діяльність яких викликає захоплення. 

Давши відповідь на ті чи інші запитання, ми краще дізнаємося про тварин і краще будемо їх розуміти.

Пристосування організмів до умов існування зумовлюють не тільки різні форми поведінки, а й особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності, що забезпечують можливість існування організмів у певних умовах довкілля. Так, наприклад, тварини із захисним забарвленням або формою тіла стають менш помітними для ворогів. У нашій місцевості багато птахів та звірів, які змінюють темне літнє забарвлення на світле зимове, пристосовуючись таким чином до барв довкілля.

     І навпаки, забарвлення і поведінка тварин можуть бути дуже помітними. Так, яскраво забарвлені отруйні (колорадський жук, сонечко) або жалоносні (оси, бджоли) комахи «сповіщають» про небезпечність зустрічі з ними. А погрозливі пози різних змій та хижаків відлякують ворогів. Разом із тим привабливе яскраве забарвлення та специфічна поведінка забезпечують гуртування тварин у зграї або зустріч особин різних статей.

2.    Методи вивчення поведінки тварин.

Для вивчення поведінки тварин викорис­товують різні методи. Насамперед, широко застосовують метод спостереження за по­ведінкою тварин у природних умовах. При цьому досить докладно відмічають усі фор­ми поведінки і ведуть хронометраж, як довго тварини рухаються, стоять, лежать, прий­мають корм тощо. Існують ще різні експериментальні методи.Наприклад, ізольовано вирощують малят, це дає можливість з'ясувати, що в поведінці передається спадково, а що набувається протягом життя. Метод обхідного шляху полягає в тому, що тварині для досягнення мети дають можливість обійти одну або кілька перешкод. Метод лабі­ринтів дає змогу вивчати кмітливість тварин у пошуці виходу з лабіринта. Метод вживлення електродів у різні структури мозку дає можливість вивчати, які відділи мозку від­повідають за ту чи іншу поведінку. Радіотелеметрію використовують для вивчення ді­яльності серця, дихання, скорочення м'язів під час руху тварин. Поширений також ме­тод рухливих травних умовних рефлексів.

   

Харчова поведінка притаманна всім тваринам і характеризується великою різноманітністю. Вона нерозривно пов’язана з різними видами активності: пошук, запасання їжі та обмін речовин. Пошукова поведінка запускається процесами збудження, що викликаються відсутністю їжі.

Пошукова поведінка і здобування їжі. Пошукова поведінка відрізняється винятковою різноманітністю і залежить від особливостей екології і біології виду. Спільним для тварин є підвищення чутливості до харчових подразниківТварини виявляють вибірковість стосовно їжі. Часто тварини прагнуть підтримувати різноманітність харчового раціону.

Серед тварин, які харчуються живою їжею, спостерігаються дві основні стратегії здобування їжі — полювання й випасання.

 Одні хижаки, наприклад богомоли, чатують на жертву в засідці, інші будують пастки. Добре відомі пастки павуків. Комахи також будують пастки — прикладом може служити мурашиний лев.

Швидкі хижаки, наприклад кальмари, використовують особливу стратегію — переслідування. Полювання на малорухому здобич, що ховається, вимагає розвинених аналізаторів і спеціальних пристосувань для її розкриття і вбивства (така здобич часто має міцний панцир).

Нерухома і численна здобич позбавляє необхідності вистежувати і вбивати її. Харчування такою здобиччю — випасання — полягає в поїданні частин або окремих органів кормових організмів. Класичним прикладом пасовищного типу тварин можуть служити великі хребетні рослиноїдні тварини, такі як вівці та кози.

Забирання здобичі в інших організмів — клептопаразитизм — також поширений у тваринному світі. Для одних видів він є підмогою в несприятливих умовах, для інших, наприклад багатьох чайок, він є звичайним джерелом поживи. Такі види здатні активно й наполегливо переслідувати жертву, щоб відібрати здобич. Далеко не завжди це явище викликає агресію у відповідь.

    Запасання їжі. Серед комах поширене запасання корму для личинок. Наприклад, жуки-гнойовики відкладають яйця в заготовлені гнойові кульки. Багато перетинчастокрилих і деякі двокрилі відкладають яйця в тіла інших тварин (переважно комах). Своєрідність цієї форми запасання корму дозволила виділити їх в окрему екологічну категорію — паразитоїди.

У деяких гризунів, до яких належать хом’яки та бурундуки, запасання корму набуло характеру пристосування до несприятливих періодів року. У них запасання корму збігається з періодом дозрівання злаків. За сезон звичайний хом’як запасає до 16 кг рослинного корму.

   Оборонна поведінка.До оборонної поведінки належать дії, спрямовані на уникнення небезпеки. Оборонні реакції виникають у відповідь на зовнішні стимули і можуть бути активними, аж до нападу, або пасивними. Класичним прикладом оборонної реакції є реакція уникнення, що спостерігається у виводкових птахів у відповідь на появу силуету хижака.

   Комфортна поведінка спрямована на догляд за тілом, є невід’ємною частиною життєдіяльності здорової тварини. Порушення комфортної поведінки свідчить про неблагополуччя тварини (хворобу, голод або низький соціальний статус у суспільних тварин). Тварини можуть чистити тіло за допомогою кінцівок, тертися об субстрат, струшуватися, купатися у воді або піску. Прийняття пози для сну, також належать до комфортної поведінки.

Репродуктивна поведінка. З двох основних типів розмноження — статевого і нестатевого — перше характеризується винятковою різноманітністю форм поведінки, націлених на пошук партнера, утворення пар, упізнавання партнера, шлюбні ритуали і власне спаровування. Нестатеве розмноження не вимагає таких адаптацій.

Агресивна поведінка спрямована проти іншої особини. До неї відносять загрозливі демонстрації, напад та нанесення травм. Агресія служить для встановлення ієрархічних відносин у соціальних тварин, розподілу території, їжі та інших ресурсів. Агресивна поведінка запускається при сприйнятті специфічного подразника, у ролі якого зазвичай виступають запах, звукові сигнали та елементи забарвлення іншої особини. У більшості тварин агресія спостерігається в період розмноження.

Соціальна поведінка. До соціальної поведінки належать прояви психічної діяльності, безпосередньо пов’язані із взаємодією між окремими особинами та їхніми угрупованнями. Виділяють два основні типи соціальної поведінки — групова, для якої характерна наявність взаємного потягу між особинами, і територіальна, при якій такого потягу немає. Відповідно перший тип передбачає спільне використання просторових ресурсів, другий — виключає його.

Територіальна поведінка пов’язана з поділом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини і вигризання на корі дерев або, у більшості випадків, поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мітять дерева сечею, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.

Дослідницька поведінка спрямована на вивчення навколишнього середовища, не пов’язаного з пошуком їжі або статевого партнера. Вищі тварини, опинившись у незнайомій обстановці, починають активно переміщуватися, оглядати, обмацувати й обнюхувати навколишні предмети. Дослідницька поведінка придушується голодом, реакцією страху і статевим збудженням.

Дистанційні матеріали для 9а класу на канікули

§ 43-44 з підручника та опрацювати презентацію Еволюційне вчення. Теорія Дарвіна

Дистанційні матеріали для 7а класу на 18.03.20р.

Опрацювати § 41 з підручника, матеріал розміщений на блозі та презентацію Розвиток тварин відео Чому тварини мають різну тривалість життя, Періоди та тривалість життя тварин, виконати тести за посиланням join.naurok.ua. код 963480

Форми розвитку тварин

Розвиток тварин поділяють не ембріональний (до народження або вилуплення з яйця) і постембріональний (після народження або вилуплення з яйця).

Ембріональний розвиток тварин

Після проникнення сперматозоїда в яйцеклітину і злиття їхніх ядер утворюється одноклітинний зародок — зигота, яка починає ділитися. Ряд послідовних мітотичних поділів зиготи називають дробленням. Потім відбувається процес формування тканин і органів майбутнього організму.

Постембріональний розвиток організмів

Постембріональний розвиток — період онтогенезу після народження або виходу із зародкових оболонок до настання статевої зрілості. У цей період відбувається ріст і розвиток організму, диференціювання тканин і органів (наприклад, статевих залоз у ссавців). У комах і амфібій постембріональний розвиток пов’язаний з метаморфозом. Безпосередньо після народження в більшості багатоклітинних організмів триває період росту. Постембріональний розвиток тварин може бути прямим або супроводжуватися перетворенням — метаморфозом. За прямого розвитку новонароджені тварини мають усі основні ознаки організації дорослої особини й відрізняються меншими розмірами й недостатньо розвиненими статевими залозами. У цьому випадку постембріональний розвиток зводиться до росту й досягнення статевої зрілості.

Глибоке перетворення будови організму, у процесі якого личинка перетворюється на дорослу особину, називають метаморфозом.

Тривалість життя та життєві цикли тварин

•  Життєвий цикл — це період між однаковими фазами розвитку двох або більшої кількості послідовних поколінь.

У багатоклітинних організмів індивідуальний розвиток завершується природною смертю. Безперервність життєвого циклу організмів забезпечують гамети (статеві клітини), які передають спадкову інформацію організмам дочірнього покоління.

Рис. 47. Схема розвитку жаби

Тривалість життєвого циклу в різних організмів може бути різною. Наприклад, личинки одного з видів південноамериканських цикад розвиваються протягом 17 років.

Розрізняють прості та складні життєві цикли. За простого життєвого циклу всі покоління не відрізняються одне від одного. Прості життєві цикли характерні для гідри, молочно-білої планарії, річкового рака, павука-хрестовика, плазунів, птахів, ссавців.

Складні життєві цикли супроводжуються закономірним чергуванням різних поколінь або складними перетвореннями організму під час розвитку. У тварин складні життєві цикли не є рідкісними (кишковопорожнинні, черви).
РОЗВИТОК ТВАРИН. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО РЕГЕНЕРАЦІЮ У ТВАРИН. ПЕРІОДИ ТА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ТВАРИН
Біологічне значення розвитку: забезпечення неперервність поколінь (існування видів та життя); у багатоклітинних організмів з клітини завдяки диференціації клітин формуються тканини та органи.
Розвиток 
• при нестатевому розмноженні включає добудову тих органів, які не були отримані від материнського організму (бо при поділі або брунькуванні  дочірній організм  отримує значну частину органів від материнської особини). У тих тварин при нестатевому розмноженні  можна виділити період формування дочірньої особини до її відділення від материнського організму і після.
• при статевому розмноженні визначають два основні періоди — ембріональний і постембріональний. 
Періоди життя після народження. 
У безхребетних тварин з непрямим розвитком виділяють личинковий період і період статевої зрілості; у птахів - стадію пташеняти, яке ще не здатне літати, і стадію дорослого статевозрілого птаха; у ссавців розрізняють  новонародженість (як правило перші дні або тижні життя), молочний період (період годування молоком матері), дозрівання (триває до статевої зрілості), зрілість (розквіт функціональної діяльності тварин), старіння (функції організму поступово згасають).
Регенерація у тварин - відновлення втрачених або пошкоджених органів, а також відновлення цілого організму з його частини. 

Кишковопорожнинні	організм може бути відновлений з 1/200 його частини
Плоскі черви	у деяких плоских червів — з 1/100
Круглі черви
Кільчасті черви	якщо розрізати навпіл дощового черв'яка, то тільки його передня частина може відновити відсутню, тоді як задня частина загине
Молюски
Ракоподібні	у крабів і раків на місці втраченої клішні через деякий час відростає нова
Павукоподібні
Комахи	Коники у разі небезпеки можуть відкидати ногу, замість якої може відрости нова
риби
Земноводні	хвостаті амфібії — тритони — ще здатні відновлювати втрачені ноги
Плазуни	деякі ящірки у разі небезпеки відкидають хвіст, замість якого відростає новий
Птахи	відновлення покривів тіла — пір'я, ділянок шкіри, кісток скелета, які зростаються після переломів
Ссавці	відновлення покривів тіла — ділянок шкіри (при пораненнях або опіках), кігтів або нігтів, волосяного покриву, кісток скелета, які зростаються після переломів

1. Що таке індивідуальний розвиток організму? Які головні процеси він включає?
Індивідуальний розвиток організму (онтогенез) — це сукупність послідовних змін (у зовнішньому вигляді, будові й процесах життєдіяльності), яких зазнає живий організм від запліднення (при статевому розмноженні) або від моменту відділення від материнської особини (при нестатевому розмноженні) до кінця життя.
Він включає два взаємопов'язані біологічні процеси — ріст (збільшення розмірів та маси організму, а також окремих його тканин і органів, відбуваються переважно кількісні зміни в організмі)  і розвиток (ускладнення будови організму, формування нових тканин, органів і систем органів, тобто якісні зміни в організмі).
Ріст обмежений (спостерігають у тих випадках, коли особина, сягаючи певних розмірів, його припиняє, як правило, набувши здатності до розмноження: круглі черви, наземні членистоногі, комахи, птахи, ссавці) або необмежений (розміри і маса організмів збільшуються до їхньої смерті: стьожкові черви, кільчасті черви, водні членистоногі,  молюски, хрящові та кісткові риби, рептилії тощо).
2. Які процеси відбуваються в організмі тварини у період ембріонального розвитку?
Ембріональний розвиток починається із запліднення яйцеклітини, відбувається в яйці тварини, або організмі матері, завершується  вилупленням з яйця, або народженням тварини.
Ембріональний розвиток включає етапи.
• Послідовний поділ зиготи і формування одношарового багатоклітинного зародка, подібні між собою клітини одношарового зародка внаслідок диференціації  згодом дають початок різним клітинам різних зародкових листків.
• Формування двох шарів клітин - зародкових листків (зовнішній - ектодерма та внутрішній – ентодерма), саме на цьому етапі завершується ембріональний розвиток у кишковопорожнинних.
• У більшості багатоклітинних тварин після утворення ектодерми та ентодерми етап формування третього (середнього) зародкового листка – мезодерми, яка розташована між зовнішнім і внутрішнім зародковими листками.
• Формування різних тканини, а з тканин – органів. У хордових тварин з ектодерми виникають нервова система, епітелій шкіри, зовнішні зябра амфібій тощо; ентодерма бере участь у формуванні кишечнику, хорди, травних залоз (печінки, підшлункової залози), плавального міхура риб, легень тощо; з  мезодерми беруть початок зачатки скелета, посмугованої мускулатури, кровоносної системи, статевих залоз тощо.
Залежно від джерела поживних речовин і місця розвитку ембріона в тварин виділяють три способи відтворення потомства  живонародження (розвиток ембріона відбувається всередині материнського організму за рахунок її поживних речовин у кишковопорожнинних, червів, членистоногих, молюсків, деяких акул та плацентарних ссавців), яйценародження (розвиток ембріона відбувається поза материнським організмом за рахунок значного запасу поживних речовин яйця у кишковопорожнинних, членистоногих, птахів, плазунів та однопрохідних ссавців) та яйцеживонародження (ембріон розвивається всередині материнського організму за рахунок поживних речовин яйця, сформований організм звільняється від яйцевих оболонок ще в організмі матері у дафній, деяких ящірок, змій, акваріумних рибок (гулі, мечоносці).
3. Які процеси переважають у період постембріонального розвитку?
Постембріональний розвиток починається з моменту народження або виходу з яйцевих оболонок і продовжується до смерті організму. Переважають процеси росту, завершення формування деяких систем органів, статеве дозрівання,  старіння. 
4. Що таке перетворення?
Перетворення — це процес, в результаті якого в організмі формуються ознаки дорослої тварини.
Розрізняють два типи постембріонального розвитку: 
• прямий (без перетворення; з яйцевих оболонок або з тіла матері виходить організм невеликих розмірів, який здатен самостійно існувати й активно харчуватися; у ньому закладені всі основні органи, які властиві дорослій тварині; розвиток зводиться в основному до росту і статевого дозрівання у  гідри, війчастих та малощетинкових червів, дафнії, річкових раків, черевоногих і головоногих молюсків, акул, каракурта, змії, птаха, ведмедя. 
• непрямий (з перетворенням, з яйця, або з тіла матері, виходить личинка, яка відрізняється від дорослого організму будовою і способом життя; вона активно харчується і росте; розвиток личинки в дорослу особину пов'язаний з перетворенням у плоских, круглих, багатощетинкових червів, більшості молюсків, комах, ланцетників, кісткових риб, амфібій.
Непрямий розвиток з неповним перетворенням у комах (клопи, бабки, таргани, прямокрилі. воші) має три фази - яйця, личинки та дорослої комахи. Непрямий розвиток з повним перетворенням у комах (метелики, жуки, перетинчастокрилі, блохи тощо) має чотири фази - яйця, личинки, лялечки (відбуваються зміни будови) та дорослої комахи. 
Біологічні функції (спрямованих на забезпечення існування виду) личинки:  
• живильна (споживання твариною  найбільше поживних речовин);
• раціональне використання ресурсів (різні фази розвитку можуть бути розділені просторово і за способом та об'єктами живлення);
• розселення на значні відстані для поширення виду (активне чи пасивне за допомогою течій, вітру, інших організмів).
5. Чому у тварин із складнішою будовою зменшується здатність до регенерації?
Регенерація — це процес відновлення втрачених або пошкоджених органів, а також відновлення організму з його частини. Оскільки уже окремі клітини не виконують багато функцій, а формуються тканини та органи, тому у тварин зі складною будовою здатність до регенерації мають лише окремі органи і тканини.
6. Які основні чинники впливають на тривалість життя тварин?
На ріст і розвиток тварин впливають
• чинники довкілля (освітлення, температура, вологість повітря, склад води та інші), що змінюються протягом доби або протягом року, а вони зумовлюють сезонну линьку для росту, міграції тварин, сповільнення процесів життєдіяльності, впадання в сплячку, заціпеніння, розмноження в певний період тощо);
• внутрішні чинники – плодючість (чим більше потомства тварина дає, тим менше живе), розміри (зазвичай менші за розміром тварини мають меншу, а більші за розміром - більшу тривалість життя, оскільки обмінні процеси у більших тілах відбуваються повільніше), ритм і частота дихання та серцебиття (тварини, які мають високий ритм і частоту, живуть недовго), тип харчування (рослиноїдні живуть довше за хижаків), темпи розвитку організму (тварини, які швидко розвиваються і досягають статевої зрілості, як правило мають меншу тривалість життя, зумовлюється інтенсивністю обмінних процесів).
• умови життя (тривалість життя тварин у зоопарках, де вдосталь кормів, немає хижаків і є ветеринарний догляд, як правило, значно більша, ніж у природі).
Спеціальні методи визначення віку – кільця на мушлі в молюсків, річні зони росту на лусках риб та кістках деяких хребетних тварин, за ступенем стирання зубів, або змінами структури кісток у ссавців, по забарвленню оперення у деяких тварин.
Тривалість життя різних тварин.

Кишковопорожнинні	звичайна гідри живе біля чотирьох років
Плоскі черви
Круглі черви
Кільчасті черви	дощовий черв'як до 10 років, медична п'явка більше 20
Молюски	двостулкові молюски живуть 200-300 років
Ракоподібні
Павукоподібні
Комахи	плодова муха (дрозофіла) — в залежності від температури утримання від 50 до 230 діб, доросла стадія одноденки до трьох діб
риби	рибки-гамбузія живе в акваріумі до 3-х років, а звичайний сом — до 60
Земноводні	Вогняна саламандри живе до 17 років
Плазуни	нільський крокодил близько 70, галапагоська черепаха — до 180 років
Птахи	колібрі доживають до віку 8 років, сизі голуби до 35, лебеді до 70 років, а грифи майже до 120
Ссавці	Гризуни миші  до 4-х років, мавпи шимпанзе до 75 років, слони до 86 років, синій кит до 80—90 років

                                                         Тривалість життя тварин

Тривалість життя тварин дуже різна. Деякі комахи живуть усього декілька годин, а цілий ряд довгожителів може прожити не менше п'ятдесяти років.

   Основні дані:

Тривалість життя - середній і максимальний вік

   Безліч зафіксованих рекордів, що свідчать про довголіття тварин, які утримувалися в неволі, є винятком з правил, оскільки максимальний вік тварин, що живуть на волі, із певних причин завжди є значно нижчим за цей показник. Тривалість життя тварин, що вирощуються в неволі, збільшується, оскільки тут вони захищені від ворогів, різних захворювань, нещасних випадків, завжди ситі. Тваринам, що живуть в неволі, також не загрожують погані погодні умови, які призводять до загибелі їхніх родичів в природному середовищі.
   Тривалість життя тварин, що живуть на волі, менше, ніж вік, вказаний у таблиці. На волі гине велика кількість молодих особин, багато які з них вмирають, не досягнувши статевої зрілості. Статевозрілі особини живуть довше, смертність серед них значно нижча, ніж у молодих і недосвідчених тварин. Щорічно гине приблизно однакова кількість дорослих тварин одного й того ж самого виду. Так, наприклад, вільшанка-довгожитель прожила 12 років, інші ж представники цього виду живуть не так довго. Учені підрахували, що тільки одне пташеня вільшанки з десяти досягає статевої зрілості й приступає до гніздування. Щорічно гине приблизно 50-55% дорослих птахів.
   Підраховано, що тільки одна вільшанка з 1 024 доживає до десятирічного віку. Великі птахи живуть значно довше, ніж малі. Так, щороку гине лише 5% дорослих фламінго. Нкщо пташенята фламінго досягли статевозрілого віку, то в середньому вони проживуть ще приблизно 19 років.

  

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• Самець сейшельської черепахи прожив не менше 152 років. У 1766 році він був привезений на острів Маврикій. Тут ця черепаха загинула від руки мисливця.
• Найстаріший ссавець у світі (за винятком людини) - самець косатки, якого назвали „Старим Томом". Він з'являвся біля берегів Австралії з 1843 по 1930 рік. Старий Том дожив до 90 років.
• Королева мурашок живе до 18 років, тоді як її піддані живуть не більше 4 років.
• Кімнатна муха живе дуже недовго. Самка гине через 29 днів після виходу з лялечки, самець - через 17.
• Самка павука-птахоїда, виявлена в 1935 р. в Мексиці, прожила двадцять шість років.

---

   Тривалість життя тварин залежить від розмірів їхнього мозку й тіла, а також від частоти пульсу. Маленькі й дуже рухливі тварини живуть менше, ніж великі й повільні звіри. Наприклад, один день, прожитий білозубкою, дорівнює 50 дням життя слона. Цікаво, що найдовше живуть черепахи.

ЯК ДІЗНАТИСЯ ВІК ТВАРИНИ

   Дуже складно точно встановити вік тварин, що живуть у природних умовах. Проте тривалість життя можна встановити за кількістю річних кілець, що подібні до тих, які є на зрубі дерева. Такі кільця дослідники знаходять на лусці риб, на панцирах плазунів (наприклад, черепах) та на зубах кашалотів. Найдовше живуть вихованці зоопарків або домашні тварини. Вік таких тварин визначити досить легко. Щоб контролювати вік птахів, які живуть на волі, і спостерігати за їхнім життям (наприклад, фіксувати відстань, на яку вони здатні літати, і їхні місця зимівель), науковці окільцьовують пташенят. На кільці вигравійовані дата і місце появи на світ. Так само мітять деяких тварин та риб.

РОЗМІРИ ТІЛА ТА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ

   Тривалість життя теплокровних тварин багато в чому залежить від розмірів тулуба. Частково це пов'язано з тим, що такі функції організму, як дихання та биття серця, у більших тварин повільніші, ніж у дрібних. Серце миші б'ється з частотою 600 ударів на хвилину, за все життя цього ссавця його серце стукає близько 800 мільйонів разів. Серце слона б'ється з частотою 30 ударів на хвилину, проте впродовж усього його життя воно стукає стільки ж разів, скільки і серце миші. Очевидним є те, ЩО чим більшою є тварина, тим довше вона живе. Розміри тіла безпосередньо пов'язані з тривалістю життя тварини. Але на те, як довго живе тварина, впливають також інші чинники. Відомі, наприклад, звірі, які мають однакові розміри, але різну тривалість життя. Садовий вовчок живе довше, ніж лісова миша. Це, напевно, пов'язано з тим, що в холодну пору року соня впадає у сплячку (уповільнюється дихання, пульс), а лісова миша є діяльною протягом усього року.

УМОВИ ЖИТТЯ

   На тривалість життя кожної окремої особини дуже великий вплив має „щаслива випадковість". Деяким тваринам начебто випадково вдається врятуватися від переслідування хижака або мисливця, від нещасного випадку або епідемії небезпечної хвороби, інші ж, навпаки, стають жертвами цих чинників. Ще один важливий чинник, що впливає на тривалість життя тварини, - це наявність достатньої кількості їжі. Науковці дослідили, що тривалість життя самців і самок, що належать до одного виду, в деяких випадках не однакова. Наприклад, у бджолиних сім'ях трутні живуть тільки 3 місяці, робочі особини - декілька років, а королева близько 7 років. Вік самців і самок павуків теж різний - наприклад, самка чорної вдови живе 9 місяців, а самець тільки 3, проте за цей час він встигає знайти самку і запліднити її. Тривалість життя тварин залежить від щільності їхньої популяції на певній території. Після того, як навесні в гніздах з'являються пташенята, кількість особин збільшується майже втричі, тому виживають тільки ті, які зможуть забезпечити достатньою кількістю їжі.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ

   Життя різних видів складається з декількох значимих етапів. Найбільш важливі з них -це момент зачаття, народження, статеве дозрівання, розмноження та смерть. У різних видів ключові періоди мають різну тривалість (за винятком хіба що смерті). Тварини різних видів стають статевозрілими, досягнувши певного віку.
   Наприклад, дельфін здатний розмножуватися з 5 років, поденка - відразу ж після того, як вийде з лялечки, тому що вона гине через декілька годин після появи на світ. Зрозуміло одне: тварини, незалежно від виду, повинні жити достатньо довго, щоб привести потомство і, якщо необхідно, виростити його, інакше цей вид просто перестане існувати. Організм ссавців влаштований дуже складно. Для того, щоб запустився механізм розмноження, тварина повинна досягти певного віку.
   Людина живе досить довго, незважаючи на те, що загальна маса її тіла невелика. У неї дуже великий головний мозок (порівняно з іншими органами тіла). Деякі вчені припускають, що тривалість життя безпосередньо пов'язана з розмірами мозку, а інші фактори особливого значення не мають.